Моя молодша сестра вийшла заміж два роки тому. Не дивлячись на те, що вона ще студентка, а зять лише закінчив навчання й знайшов свою першу роботу, вони переїхали на орендоване житло. Хоча наші батьки живуть не бідно, мають великий будинок, тож пропонували молодим жити з ними, але ті відмовилися. Сказали, що хочуть мати своє житло. І якщо батьки мають бажання, то можуть дати на перший внесок. Батькам така заява не сподобалася, хоча й гроші вони мають, бо є в них невелика ферма. Та вони багато й важко працюють, тому й не сподобалося, що так зухвало в них просять гроші.
Два роки кожен раз при зустрічі на родинних святах, зять з сестрою постійно натякають на те, що не можуть зібрати грошей. Та ще й говорять, що хочуть дітей, але в орендоване житло не приведуть, якби ж хто допоміг то вони б купили своє. Звичайно всі розуміють, що вони натякають, щоб батьки їм дали, але всі вдають вигляд, що не почули.
Звичайно батьки мені й сестрі допомагають, обом дають однаково гроші на свята, а продукти що тижня передають. Коли я вийшла заміж, то вже мала роботу й тоді ми з чоловіком взяли квартиру в іпотеку, яку лише рік тому виплатили. Ми ні в кого не просили, самі взяли на себе відповідальність за своє майбутнє. А от сестра та зять чомусь вирішили, що батьки мають їм допомогти з купівлею житла.
Тиждень тому я дізналася, що сестра вагітна, вирішила зателефонувати, щоб її привітати. Вона мені подякувала й запитала чи я знаю, що батько купив комбайна. Так звичайно я знала, батько хвалився моєму чоловікові, що вже краще буде збирати врожай. І от на задньому фоні я почула голос зятя, який сказав, що нехай тепер наш скупий батько бавить свого комбайна, а онуків вони йому не покажуть. Від почутого мені стало не добре, тобто не вдалося витягти гроші у батьків на житло, то вони вирішили через онуків тиснути.
От скажіть хіба ж батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх, одружених дітей. При цьому, що сестра жодного дня ніде не працювала, а зять працює на роботі з мінімальною платнею. Жодного кроку на поліпшення свого матеріального становища вони не зробили. Але вважають, що батьки мають їм купити житло, бо в батьків є гроші. Але ж вони їм не з неба впали, багато праці, сили й часу вони витратили. Хіба ж я не права? Як донести двом дорослим людям, що за своє життя вони відповідають самі?
