Звичайно, що виховувати чужу дитину досить складно, чужі гени завжди повні сюрпризів. Але і свої діти інколи вчиняють так, що батьки й подумати не могли б, що їх чадо на таке здатне. Я взагалі дотримуюся думки, що не варто ділити дітей на своїх та чужих.
Існує багато висловів таких, як: «яблуко від яблуні не далеко падає» чи «гени – велика сила», але чи справді завжди так і є в реальному житті?
Моя мама померла при пологах, коли народжувала мене. Тато мій на той час вже сидів у в’язниці. Мої батьки жили тоді в невеличкому селі, де мали місце закони збудовані людьми, а не кримінальним кодексом. За що саме сидів батько я не знаю, але я його не засуджую. Я навіть не знаю чи звільнили його нині чи ні.
З рідні мене була лише тітка, але коли мами не стало, вона не захотіла забрати мене до себе в сім’ю, тому я потрапила в дитячий будинок. Через два роки мені знайшли батьків і мене удочерили. Я була слухняною і вихованою дитиною, але не завжди. У підлітковому віці мій характер був далеко не з прикладних.
Я навчилася красти, робила дрібні крадіжки, говорила матом. Батьки часто проводили мені виховні бесіди вечорами., намагаючись пояснити, що така поведінка не личить дівчинці. І так розмови були в нашій сім’ї досить часто.
В моїх 16 криза підліткового віку пішла на спад. Виховні бесіди ставались все рідше. Я починала розуміти, що мої вчинки не принесуть мені в житті добра і задумувалась про своє майбутнє.
Розмови та настанови моїх батьків не пройшли даром. Я перестала прогулювати уроки, в мене підвищилась успішність в школі. І ще я записалась до музичної школи. Я вдячна батькам, що їх робота зі мною не дозволила мені дійти до краю, звідки дороги назад, в більшості випадків немає.
Батьки допомагали та підтримували мене в усьому. Я закінчила університет з відзнакою. Маю хорошу високооплачувану роботу. Я щаслива людина і завдячую цим сім своїм прийомним батькам. Бо якби не вони, то я, можливо, вже сиділа б в якісь в’язниці, як і мій біологічний батько.
Я вже маю власних дітей і буду дуже старатись подарувати своїм дітям стільки ж тепла, любові та підтримки, скільки мені давали мої прийомні мама з татом.
Завжди пам’ятайте, що не в усіх поганих батьків народжуються погані діти. Якщо дитині приділяти достатньо уваги та терпіння, то у відповідь обов’язково виросте порядна людина. Бо більшість залежить від виховання. Часто трапляється, що у хороших батьків теж виростають непутні діти.
Будуйте між собою і дітьми хороші стосунки з довірою і розумінням. І ніколи не втрачайте з ними контакту. Тоді у вас все вдасться.
