Була заміжня вже одинадцять років. Ми виховували двох діток – Світлану і Василя. Мали клаптик городу, окрім цього ще офіційну роботу і так давали собі раду. Чоловік загалом був добрим. За можливості у всьому мені допомагав.
Але якось він повернувся додому добряче п’яним. Подумала, що на роботі бувають також свята. Однак за день ситуація повторилася. А за нею ще і ще.
Так Роман приходив напідпитку майже щодня. Звісно, що ніякої роботи в такому стані він не виконував.
Я не втрималася, нагримала на нього. Але це лиш ще більше розхитало мої нерви, а результату не дало. Поговорила лагідно, спитала, що стало причиною його щоденних заглядань в чарку. Він нічого не міг відповісти конкретного.
Мене дуже дратував чоловік у такому стані. У нашому домі тепер були постійні скандали. Але це лише ускладнювало ситуацію. Тому вдалася до крайнощів – вигнала чоловіка з хати. Навіщо мені вдома алкоголік?
Так минула ніч. Потім і день. Зауважила ввечері, що кудись з хати зник Василь. Запитала в Світланки. Вона лиш знизала плечима – не знала, куди він подався.
Пішла його шукати надворі було вже зовсім темно. Під грушею на лавочці побачила постать. Підійшла ближче. Так, це був Василь.
-Дитино, що ти тут робиш? – запитала.
-Чекаю тата. Ти ж у нього ключі забрала. Як він тепер до хати повернеться? – відповів малий майже крізь сльози.
-Якщо прийде, то постукає, – відповіла я.
-А ти його впустиш, – не відступав син.
-Пущу…
-Обіцяєш?! – уже майже втішено перепитав малий.
-Обіцяю.
Після цієї розмови зрозуміла, що боротьба з алкоголізмом не лише моя, а й моїх дітей. Це наша спільна боротьба за щасливе майбутнє.
Виплеснувши свій гнів на чоловіка, я поранила і свою дитину.
Роман повернувся через день. Найбільше зраділи йому діти. Де провів ніч – не знаю. Але для нього це також було стресом.
Я зрозуміла, що діти дуже люблять його і нам за нього треба боротися спільно. Ми докладали всіх зусиль, щоб він більше не зривався і не йшов у запої. Усе поступово налагоджувалося. Звісно, що ця дорога була нелегкою для нас усіх. Але ми знали, за кого боремося. Я хотіла бачити поряд з собою нормального чоловіка, а діти – батька.
