Ну й годі, Тарасе! Не журся! Зате Новий рік ти на славу відсвяткував!
Ось і рідний Київ. Тарас зійшов з перону, вийшов на привокзальну площу та попрямував до тролейбусної зупинки. Він не попередив дружину, що повертається сьогодні.
Настрій у нього був кволий перед ним чекала неприємна розмова з Олесею. Дружина знову докорятиме йому, скаржитиметься на байдужість та егоїзм.
Та чому байдужість? Він, до речі, хотів привітати її з Новим роком, а вона вимкнула телефон. Образилася!
Три дні він намагався їй додзвонитися, але вона не піднімала слухавку. Ну, тоді і він обурився та перестав телефонувати.
До того ж, вона навіть не спромоглася привітати його батьків і сестру, не кажучи вже про нього. Ось зараз він їй про це й скаже прямо з порога.
Не тільки вона має право звинувачувати у неї теж повно недоліків, тож нехай відповідає! Як то кажуть: хто перший удар наносить, той і перемагає.
Тарас підбадьорився і увійшов у свій підїзд із бойовим запалом.
Квартира зустріла його тишею.
Гей! Хто там є? Олесю, я вже вдома! голосно сказав він, але у відповідь мовчанка.
Зазирнув на кухню нікого, потім у кімнати порожньо. Але одразу помітив зміни: біля стіни не було дитячого ліжечка, зникли комод із пеленальним столиком та візок, який подарували її батьки.
Тарас швидко перевірив шафу половина, де висіли речі дружини, була пуста.
Вона що, збожеволіла? Покинула мене? промовив він.
Набрав номер тещі ніхто не відповів. Тоді вирішив зателефонувати Маряні подрузі Олесі. Теж тиша. Нарешті додзвонився до Івана, чоловіка Маряни.
Ване, привіт! Дай Маряні слухавку, не можу до неї додзвонитися, попросив Тарас.
Вона з дитиною у батьків у селі там Новий рік святкували. Звязок там поганий.
Я вчора повернувся, бо сьогодні на роботу. А вони ще відпочивають, пояснив Іван. Навіщо тобі Маряна?
Хотів дізнатися, де моя Олеся. Приїхав а вдома нікого. І всі дитячі речі зникли, сказав Тарас.
Слухай, а твоя жінка ж ось-ось мала народжувати. Ти що, поїхав на свята, а її саму залишив? здивувався Іван.
Вона сама не хотіла їхати. Хоча термін був на десяте-одинадцяте січня. Встигли б повернутися.
Вітаю, друже, ти дурень, усміхнувся Іван.
Чому? не зрозумів Тарас.
Тому що ти, мабуть, вже не чоловік, а колишній. Дзвони в лікарню, вона, напевно, там, порадив Іван.
Десять днів тому.
Не розумію, Та
