Не змогли ви добре дітей виростити. Ось у Сашка Микита
Настуня спочатку навіть не здогадувалася, чому мати почала причіплятись до неї в кожній дрібниці. Здавалось, ще вчора все було добре особливо в дитинстві. Вона ж мала доньку за взірець для старшого брата, тільки дякувала та хвалила.
Росли вони скромно, але без нужди. На все необхідне вистачало, а на щось велике разом збирали. Зявилась колись автівка, нехай і не нова, але їздила чесно. Якщо ламалась батько власноруч лагодив.
Після школи брат Олександр вступив до Києва. Грошей йшло чимало: за навчання, за квартиру, на харчування
Настуня бачила, що батьки ледве тягнуть, економили на кожній дрібниці. А невдовзі й їй треба було обирати університет різниця з братом лише два роки.
Нам ще однієї киянки не потрібно, Настю, сказала мати. Університети й у нашому місті є, вступай сюди.
Настя так і зробила. На дозвіллі підпрацьовувала курєркою, потім офіціанткою у кафе поруч з домом. Вчилася на бюджеті, сама собі одяг купувала, навіть продукти часом принесла.
Молодчинка, доню, й вдома корисна і вчишся, і працюєш. А от Сашко не встигає, навантаження велике, вимоги особливі. Втомлюється бідолашний.
Я теж втомлююся, ночами реферати пишу.
Ні, це не те. Вдома воно й не те.
Нарешті Олександр отримав диплом і взявся шукати роботу. Повернутись додому не хотів можливості тут інші, не як в столиці. Але й у Києві все складалося нелегко: на його запити роботи не було. Просту він не хотів, батьки знову допомагали.
Треба, щоб він улаштувався, а далі все піде.
Якось «пішло». Олександр почав працювати, а незабаром одружився дружиною стала донька начальника. Все сталося раптово Син народився зачепився, як кажуть.
Тамтешні батьки подарували квартиру, тесть підняв по службі, зарплата збільшилась. Мов пощастило. Наші батьки з полегшенням зітхнули.
Настя вийшла заміж скромніше не за сина великої людини, а за звичайного хлопця. Квартиру купували разом, і не в Києві.
Народилася донька, а потім відразу й двійко хлопців-близнюків. Готувалися до другої дитини отримали двох. Було нелегко, але не жалілися, діти росли, ходили до школи.
На тридцять пяту річницю спільного життя батьки захотіли справжню подію. Двадцяту, тридцяту пропустили грошей завжди бракувало. А тепер наважилися.
Олександр приїхав із сином, дружина була зайнята, зате передала дорогий подарунок сертифікат на побутову техніку, порадила взяти посудомийну.
Олександр одразу й подарував її обрали, підключили. Весь вечір мама вихвалялась перед гостями, казала: тепер і посуд мити не треба, усе за тебе зробить машина.
Подарунок від Настиної сімї, на фоні розкішної посудомийки, якось розчинився. Хоч це була подорож до Карпат для двох весільна пригода для батьків, дорожча, ніж братів подарунок. Але порівняно з побутовою машиною все померкло.
Батьки поїхали на відпочинок, навіть дякували, але зауважили: гроші Настя витратила безглуздо. Відпочинок минув а посудомийка служить.
А потім почалося. Мати при кожній нагоді підкреслювала: син ось ким треба пишатися. Живе в столиці то вже людина! Карєра, квартира, дружина, дитина і це все один!
Одна дитина, а не троє, як у вас. Ото й треба було стільки народжувати? Їх ще вчити треба! І це тільки початок. Ось Сашко
У Сашка квартира сучасна, пилосос сам прибирає, світло вмикається голосом, їжу привозять
Мамо, я сама все можу, чоловік і діти допомагають.
А от Сашко
А от у Сашка
А твій брат
Діти Насті виросли. Києва не підкорювали, але всі здобули вищу освіту в нашому місті. І тут почалося:
Не вдалося у вас дітей пристойно виховати. Он у Сашка Микита
Мамо, у нас добрі діти. А Микиту ти не зовсім добре знаєш. Ми бували в них повір, там не все так ідеально. Я відразу помітила.
Не накликай, із тебе нічого не вийшло, з дітей тим паче злидні ростуть!
Так, мамо, все вірно. Робота хороша, але не столиця! Чоловік не начальник, а діти з дипломами, але не зі столичних вишів!
Квартира гарна та без домробітниці. Пилосос звичайний, посуд миємо своїми руками.
Вам допомагаємо, але не так! Сашко ж навіть не може грошей вислати вам на ліки там витрати великі
Він людина, а ти ні!
Одного разу Олександр повернувся до батьків додому. Мати думала, навідався у гості, а він назавжди. Дружина подала на розлучення, тесть звільнив його з посади, з сином проблеми.
Роботи він не знайшов тут зарплати навіть у гривнях не ті.
Настя, вирішили ми відкрити для нього бізнес, він готовий. Не бути ж інженером після київських зарплат, повідомила мати.
Рішили робіть.
Потрібна від тебе допомога. Гроші, кредит. Ви ж не в Києві вам не так треба
І Олександр вже не в Києві! Час спуститись з небес.
Тобі, може, нічого не треба, а синові потрібно!
Мамо, ми допомагаємо дітям, вам. Нам теж треба міняти автівку, ще дрібниці
Авто зачекає. Гроші для Сашка важливіше.
Я ж знаю, мамо. Сашко завжди був важливіший. Як тільки він поступив у столицю усе змінилося. Ви навіть тут мені не допомогли
Будинок ваших батьків пішов на брата на його навчання, життя у Києві! З батьків дім їздив «по Києвах» для нього потрібна була машина.
А я просила грошей у борг на візок для близнюків у борг не дали! До брата в Київ не їздили тільки передачу привозили, а ночували в готелі. Бо ми ж із провінції не сподобалися
Він вже розлучений і не має навіть квартири.
І автівки немає синові пощастило її розбити.
Не обговорюймо його біди, а просто допоможемо.
Ні, мамо! У нашому місті є робота, зарплати непогані. Але не для нього йому мізер. А що я дам? Копійки? То на бізнес, то на машину, то на житло. Ні, мамо! Це вже, мабуть, непристойно великій людині брати у злиденної сестри з провінції, яка, за вашими словами, й людиною не стала!
Чому ти так говориш зі мною?!
Все добре, мамо. Я просто зрозуміла людиною став тільки брат. Тепер він живе у вас його черга вам допомагати.
Анастасіє! Ти ж змушуєш продати квартиру! Ти розумієш, що це таке?
Справді? Це я змушую Не забудьте хоча б кімнату собі купити.
Продали квартиру купили стареньку однокімнатну. Решту грошей віддали Олександру з ними і поїхав «знову в Київ». Що йому робити у нашому містечку?
Бізнес не вдався, але Сашко для матері знову став «людиною». Мати дорікала Насті, вимагала допомоги треба ремонт у новій квартирці. Настя підтримувала, але зробити ремонт відмовилася.
Знаю, квартира ж братові потім дістанеться. От хай і займається благоустроєм. Він же у вас видатна особа!
Гроші у брата закінчилися знову повернувся у батьківську малогабаритку. Тісно, але що зробиш.
Вже і розкладачка на кухні зате «у світі побував». Як кажуть у нас, не на того коня поставили батьки «обпеклися»
А ви що про це думаєте? Пишіть свої думки в коментарях і ставте вподобайки!
