Мій чоловік завжди був аз артним, але це ніяк не заважало нам у подружньому житті, окрім тих моментів, коли починався футбол і він ставив ставки, проте суми, які він програвав не були надто великими, тому мене це ніяк не дратувало. Він достатньо заробляв, тому я дозволяла потратити йому якусь частину грошей у порожнечу.
З чоловіком ми давно планували поїхати на море, лише чекали, коли сину буде хоч 3 роки, щоб на всім було комфортно, а потім ми ще й отримали знижку на готель в Одесі та вирішили, що це саме той шанс, якого ми так довго чекали.
Приїхавши до моря, ми були приємно вражені, замовлений готель був пристойний та за 5 хвилин ходьби було море, мовчу вже про фуршет, де ми могли брати скільки хотіли та що хотіли.
Чоловіку не дуже подобалось плавати у морі, тому він сходив туди зі мною і сином лише двічі, а сам сидів з якою компанією чоловіків у барі неподалік готелю. Спочатку я на це ніяк не реагувала, а потім чоловік став дивно поводитися і повертатися додому все пізніше і пізніше. Одного дня я не витримала і запитала, чи все добре, але у відповідь отримала: «все під контролем», у якому не було ні краплі правди.
За день до нашого від’їзду, до нас з сином підійшов чоловік, одягнутий у пристойний одяг та з доброю посмішкою.
– Привіт, я Данило – промовив він і посміхнувся – Не знаю, чи повідомив вам чоловік, але він вас з сином пр ограв мені у карти.
Я просто оніміла від його слів. Не знала, що й робити. Плакати? Сміятися? Брати сина і тікати? Кликати на допомогу?
– Ви лише не переживайте – промовив він, побачивши мій страх – Я не збираюся це використовувати. Ви мені подобаєтесь, як жінка, а от ваш чоловік – ні. Ви подумайте, що ваш чоловік міг прогр ати вас та сина комусь такому, хто б не став з вами мило розмовляти, як я. Впевнені, що хочете продовжувати жити з таким?
Після цього він пішов, а я зібрала наші з сином речі та швидко втекла з того місця. Чоловік приїхав наступного дня, довго вибачався, клявся, що таке більше не повториться, але чути я його більше не хотіла, виставила за двері.
Спочатку боялась, що без нього буде важко, а потім зрозуміла, що з сином я почуваю себе набагато щасливіше. Більше ніхто не вказує мені, що я роблю не так і ні за ким не потрібно прибирати по кілька годин. Та й дитині я почала більше часу приділяти
Через пів року озвався той самий Даня, виявилось, що мій колишній чоловік дав йому номер, попросив зустрітися. Не знаю, що саме тоді мною керувало, але я погодилась.
Ми почали ходити на побачення, він все частіше приглядав за моїм сином і було видно, що вони подобаються один одному. Загалом, через півтора року він зробив мені пропозицію і я впевнено відповіла: «Так!»
Зараз мій Даня на кожному сімейному святкуванні говорить, що я його найвигідніша та найкраща покупка та інвестиція у майбутнє, а він же спочатку взагалі не хотів їхати в Одесу, його друзі підмовили.
Ось така історія трапилась у моєму житті, схожа, на якийсь сюжет для сопливого фільму…
