Оленко, ми їсти хочемо! Годі вже лежати! почула вона сердитий голос чоловіка.
Голова розривалася, горло боліло, ніс закладений. Спробувала підвестися тіло наче ватне. Не дивно, що захворіла.
Тиждень стояла спека, а вчора ввечері пішов сніг із дощем. Весна… Таксі викликати не виходило у таку погоду й не дивно. Довелося їхати з роботи маршруткою. Тридцять хвилин чекала на автобус, який виявився переповненим. Ледь втиснулася всередину і то добре. Потім ще й від зупинки довго йти пішки.
Хоча вона просила чоловіка забрати її по дорозі.
Оленько, ми з Дениском заїхали до мами. Повернемося пізно, повідомив їй Віталік.
Як завжди…
У підсумку додому Олена потрапила пізно, мокра та змерзла.
Подивилася на годинник 8 ранку. Субота.
Віталю, принеси градусник, будь ласка! попросила жінка.
Ти чого? Захворіла? здивувався Віталік. А як же сніданок?
Давайте самі? промовила вона.
Як, самі? не зрозумів чоловік. А Денис?
Хлопцеві вже 10 років! Та й ти дорослий чоловік. Приготуйте яєшню? Нехай син тобі допоможе. Я ж його вчила готувати, він уже великий.
Ти хлопця вчила готувати? скрикнув Віталік.
Так. А що тут такого? Він цілими днями в телефоні. Нічого не хоче робити, знизала плечима Олена.
Ти зовсім хвора? Він же чоловік! Чоловік не повинен готувати, як і вчитися цьому! Це ваше, бабське діло! розлютився він. Та годі! Ми до батьків поїдемо, раз тобі не до нас. Завтра ввечері повернемося.
І чоловіки, швидко зібравшись, поїхали до Віталікових батьків.
Олена ледве підвелася, знайшла градусник, ввімкнула чайник і задумалася…
*Коли все змінилося? Коли він перестав піклуватися про неї під час хвороби? Чому раптом усі домашні справи стали її обовязком?*
Градусник запищав 39,2.
Молода жінка випила ліки й знову лягла спати.
Незабаром її розбудив телефон. Дзвонила мати:
Оленько, чому не відповідаєш? Я вже звикла, що ти зранку дзвониш, хвилювалася Наталія Миколаївна.
Мам, трохи захворіла. Випила ліки й знову заснула, прохрипіла Олена.
Трохи?! А Віталько де? З Денисом у мамаші своєї знову? буркнула мати.
Поїхали з Денисом. Щоб не заразитися, мляво відповіла донька.
Сама в це віриш? Щоб не заразитися… Краще скажи щоб не перепрацюватися, а то раптом посуд доведеться самому помити! роздратувалася жінка.
Мам… хотіла заперечити Олена, але мати їй не дала.
Не мамкай! Маю право сердитися. Я тебе заміж віддавала, а не в рабство! Температуру міряла?
Так. Висока була зранку. Зараз легше, здається. Тільки сили немає, поскаржилася вона.
Лежи! Зараз батько тебе забере. Буду на ноги ставити! Не діло це одній хворіти. Чекай.
Наталія Миколаївна завершила дзвінок.
Олена тихенько встала, умилася, зібрала речі, ноутбук і вже чекала на батька.
Ой! схопився за серце батько, побачивши доньку.
Тату! Що з тобою? перелякалася молода жінка.
О! Це ти! чоловік спокійно забрав у неї сумку. Я вже подумав, смерть свою побачив! Бліда, як полотно!
Тату! Навіщо так лякати? усміхнулася донька. Поїхали?
Поїхали. Тримайся за мене. А то вітром здує шукай потім! бережно посадив її до авто. Зовсім худа, змучена. Ні, доню, мати права наче в рабство тебе віддали. Вибач, але виглядаєш не дуже.
Олена не сперечалася. Втомилася.
У батьків було тепло, смачно й щасливо. Наталія Миколаївна взялася за доньку серйозно, і вже до вечора Олені стало легше.
Вона знову подзвонила Віталіку, попередити, що не вдома, на що почула байдуже:
Ну й що ти хочеш мені сказати? Ліки тобі не привезу випив пива з батьком. А що? Субота ж! Ми футбол дивимося. О, мати хотіла поговорити.
Олено! Ти жінка! Не можна собі дозволяти розслаблятися й залишати чоловіків голодними! Що важливе в сімї? Особливо для чоловіків? Щоб ситі були, у теплі й щоб не заважали! А ти? Захворіла… Випила таблетку й усе! язвиво повчала її Тетяна Іванівна.
Мати, яка проходила повз, почула це й забрала телефон у доньки:
Рідненька моя свахо! Чоловік що? Нікчемний? Хворий? Яким він має бути, щоб ситим, у теплі й не чіпати його? обурилася Наталія Миколаївна.
Чого нікчемний? Сімейний! Та й взагалі, усі чоловіки такі, відповіла здивована свекруха. Віталіку, а ти як там?
Як там? .. об полицю! Доньку свою на ноги піднімаю. Справжній чоловік, мабуть, не здатний про дружину подбати! Навіть ліки купити не може пивка випив… Оце так! Дружина х
