У моєї доньки Алінки багато друзів. З самого дитинства вони з подружками по черзі ночують в одної з них. Я не проти, якщо мама тієї подруги погоджується. Раніше Аліна дружила з Софією. Одні вихідні ночували у нас, наступні у Софії вдома. Я до таких прохань доньки ставлюся спокійно. Не бачу в цьому нічого поганого. Дівчатка люблять увечері, коли світло вимкнене говорити про своє, дівоче. А на ранок розповідають із такою радістю. Адже не кожна мама погоджується приймати у себе чужу дитину, навіть, якщо то подруга її дочки.
Але в нас так. Аліна не криється від мене. Іноді розповідає такі речі про дівчат, від яких неспокій не покидає. Але донька говорить, що вона так не поступає, і я вірю своїй дитині. І ще я дізналася, хто сильно контролює своїх дітей, там обов’язково будуть «сюрпризи». Які потім важко буде налагодити. Особливо відносини між дитиною і батьками.
Недавно в Алінки з’явилася нова подружка, Юля. Донька привела її до нас у вихідний і попросила дозволу, щоб Юля заночувала. Я звичайно погодилася. Так було завжди, так що відмови й не повинна донька чекати.
Гарна дівчинка Юля, і подруга хороша. Дівчатка весело провели час. Ми всі дружно сміялися над жартами, разом готували вечерю, а зранку сніданок. Коли Юля збиралася додому, я запросила її приходити, не забувати нас. Дівчинка погодилася.
А вже наступних вихідних вона знову з’явилася в нашій квартирі. Я не проти, але як мама відпускає свою дитину, не знаючи батьків. Ну один раз, добре. Але наступного разу могла б і поцікавитися, де ночує її донька. Тим більше, що інші подруги приходять з гостинцями, так мами їх проводять, і я також, коли Аліна йде ночувати до однієї із подруг. Але Юля жодного разу не принесла з собою нічого. Це навіває на думку, що можливо мама і не знає, де знаходиться її донька.
Розпитувати не стала, а наступного дня, коли Юля пішла додому, запитала у своєї дочки, чи бувала вона у Юлі вдома? Алінка відповіла, що жодного разу не була. Подруга говорила, що особливо у вихідні її мама любить привести компанію. Дуже довго гуляють, а про Юлю мама взагалі не згадує в такі дні. От вона й тікає до нас, де їй затишно і спокійно.
А я замислилася. Можливо потрібно зателефонувати у відповідні органи. Адже це добре, що я не відмовляю, а якщо станеться так, що дівчині не буде куди йти, що тоді вона робитиме? Ці та інші питання не дають мені спокою. Я не знаю, як мені правильно поступити, і що порадити цій гарній дитині, якій приходиться тікати з дому від пиятик мами.
