Ми з чоловіком познайомилися через соціальні мережі. Як тільки ми почали зустрічатися, це були найпрекрасніші моменти мого життя. Ми щотижня їздили кудись удвох, ходили в кіно та кафе. Нам ніколи не вдавалося сидіти на одному місці. Ми старалися брати від життя все найкраще. Через сім місяців ми вирішили з’їхатися та розписатися. Іван поводив себе як справжній чоловік, він повністю забезпечував нас. Я й гадки не мала, що він виявиться таким хорошим сім’янином. Згодом мені також вдалося знайти роботу. А через два роки ми стали батьками донечки. Увесь свій вільний час Іван проводив з донькою, я інколи навіть ревнувала, настільки милим він був з нею. Ще перед появою дочки ми вирішили, що я піду в декрет та виховуватиму нашу дитину. Однак я навіть не думала, що ці сімейні обов’язки настільки вижиматимуть мої сили. Я стала геть іншою. Було важко та незвично, але інших варіантів у мене не залишалося.
Минуло ще два роки, і я народила сина. Ясна річ, в мене просто не залишалося сил на догляд за собою. Після появи другої дитини я набрала десять кілограмів. Я не мала часу, щоб правильно харчуватися, не говорячи вже про заняття в залі. Мені не подобалося моє зображення в дзеркалі, але я змирилася. А от Івана, схоже, це не влаштовувало. Він не втрачав нагоди, щоб не зробити зауваження щодо мого зовнішнього вигляду. А що він хотів? Я народила йому двох дітей. Допоки чоловік на роботі, на мені виховання сина з дочкою та ще безліч хатніх справ. Це було спільне рішення, що я займатимусь дітьми та домом. А тепер йому щось не до вподоби.
Недавно в мене був день народження. Я була переконана, що Іван подарує мені те плаття, котре ми з ним бачили в торговому центрі. Вранці він подарував мені п’ять троянд. А під вечір я вирішила запитати його про свій подарунок. От тільки відповідь чоловіка мене дуже здивувала. Він сказав, що те плаття я отримаю лише тоді, коли візьмусь за свій зовнішній вигляд та стану такою, як раніше. Мені було дуже неприємно чути в цей день такі слова. Я весь час старалася бути хорошою дружиною та турботливою мамою. І мій вигляд далеко не такий жахливий, як це бачить Іван. Декілька зайвих кілограмів. Ну й до того, мені просто не вистачало часу, щоб сходити в салон. Я не робила манікюр, не фарбувала волосся. Чоловік, мабуть, надивився на своїх розмальованих співробітниць, от і вимагає від мене бозна-чого. І тут я вирішила – якщо Іванові не подобається жінка, котра народила йому двох дітей, то нехай шукає собі когось іншого. А підлаштовуватися під його вимоги я не збираюся.
