Нещодавно до нас зателефонував син та попросив дати йому дві тисячі доларів на автомобіль, мовляв, йому не вистачає всієї суми, а позичати в чужих він не хоче. Ми не могли йому відмовити, тож я сказав, що ми дамо цю суму, тим паче, що в нас були певні заощадження. Як тільки про це дізналася наша дочка, вона одразу набрала нам та сказала, що ми зобов’язані дати їй таку ж суму грошей, адже якщо допомогли одній дитині, то потрібно допомогти й іншій.
Ми з дружиною все життя важко працювали, тільки б наші діти все мали. Я майже десять років був на заробітках та не бачив дому, приїжджав лише на свята, і думав, що врешті-решт на старість відпочину. Нам з дружиною таки вдалося дати обом дітям освіту, роботу і навіть житло. Сину ми допомогли добудувати дачу за містом, а доньці придбали двокімнатну квартиру.
У неділю нам зателефонувала донька та, навіть не привітавшись, почала кричати в трубку:
– Чому ви так потакаєте бажанням Андрія? Він дорослий чоловік, працює на роботі, може й сам придбати собі автомобіль. Натомість коли я просила позичити мені кошти на ремонт житла, ви з мамою сказали, що не маєте.
Декілька днів назад син подзвонив та сказав, що всі його товариші вже давно їздять на новеньких машинах, він також хоче собі придбати автомобіль, але для цього йому не вистачає дві тисячі доларів. Андрій пообіцяв обов’язково все повернути. Звісно, я б не брав від нього назад кошти. А для кого нам з дружиною ж іще жити та дбати. У сина престижна, прибуткова робота у відомій фірмі, дочка в мене з двома вищими освітами. От тільки з чоловіком їй не дуже пощастило.
Не розумію, чому донька так категорично це сприйняла, адже ми завжди старалися допомогти обом однаково. Навіть досі, коли є така можливість, ми даємо онукам гроші, купляємо час від часу дітям продукти. Я відмовив доньці лише один раз, і то через те, що справді не мав на той час грошей. Ми з дружиною саме зробили ремонти, тож витратили чимало коштів.
Гроші синові я таки дав. З двома дітьми й справді потрібна більш простора машина. Зате, як тільки дочка про це дізналася, стала кричати, що ми все життя більше любили сина, а не її. Хоч це зовсім не так. Нам з дружиною стало дуже неприємно через це, бо ми дійсно ніколи не робили між ними різниці. Тепер не знаю, як мені вчинити? Дати й доньці таку ж суму, щоб вона не ображалася на нас? Хоч знову-таки, всі наші заощадження ми віддали синові, а брати кредит нам зовсім неохота. А дочка не розуміє цього.
