Мені 32 роки, живу з мамою, дітей та чоловіка немає. Так склалося, що батьки розлучилися, коли я була ще маленькою. Тому мама ростила мене одна з восьмирічного віку. В дитинстві я була дуже слухняною і люблячою, можливо тому я і залишилася з нею. Мама дуже часто хворіє, тому мені довелося після закінчення університету повернутися додому, щоб доглядати за нею. Я одна в сім’ї.
Ми з мамою живемо в селі. Оскільки в селі роботи практично немає, доводиться тримати город та господарство. З того і живемо. Робота в селі тяжка, практично нінащо не вистачає часу. Можливо тому я і одна.
З татом ми спілкуємось, доволі гарно, у всьому нам допомагав з мамою. Коли навчалася в університеті часто бачилися, оскільки тато живе і працює в місті. Кілька років назад батько одружився. Я була щаслива за нього, адже він до цього часу був сам – один. Не намагався завести іншу сім’ю.
Нова дружина була старшою за батька на 9 років, працювала психологом. Вона мені відразу не сподобалася. Оскільки була дуже цяцьковита, як і її дві доньки. Я впевнена, що в силу своєї професії психолога, через її поради, тато віддалився від нас, і настільки, що може зателефонувати мені тільки раз в місяць. До себе теж не запрошують. Бачимося з татом десь в якому кафе, коли мені випадає нагода побувати в місті, і це тільки в присутності його нової дружини. Перед маминим ювілеєм, приїхали привітати, але мама як раз захворіла і не дуже добре себе почувала. Батько замість того, щоб побути зі мною та підтримати маму, поїхав з новою пасією до друзів святкувати новосілля його давнього друга. Нова дружина сказала, що нічого страшного, це всього-на-всього застуда, і хвилюватися немає чого. Навіть не подзвонили ні на другий, ні на третій день запитати, як мама себе почуває. Коли я подзвонила до батька запитати чому він не подзвонив, не запитав як там мама, він відповів що був зайнятий, і що це всього лише звичайна застуда.
А недавно в батька був день народження. Я знала, що в гості на святкування нас не запросять, але дуже хотілося привітати тата особисто. Тож набрала дві повні сумки домашніх продуктів, купила подарунок, всіляких солодощів для доньок нової дружини. Зателефонувала коли була вже біля дверей квартири. Думала батько зрадіє, натомість мене швиденько напоїли чаєм і відправили, мовляв, в них плани на вечір.
Невже, не можна було запросити і мене на святкування, навіть без матері? Чим я заслужила таке відношення до себе? Виявляється, тепер, коли у нього є нова сім’я, стара стала непотрібна. Мені дуже гірко і прикро.
Це його нова дружина психолог встановила для нас такі обмеження, а він її слухає. Але ж дзвінок не займає так багато часу, тим більше для рідної дочки можна виділити п’ять хвилин в день. Шкодую, що мама вдруге не вийшла заміж, можливо все склалося по-іншому.
