Якщо ви думаєте, що люди літнього віку не вміють розважатися, то дуже помиляються.
Ми з Михайлом познайомилися в будинку для літніх людей. Тоді я думав, що моє життя закінчилося після того, як мої діти привезли мене сюди. Але життя звело мене з цим веселим та цікавим чоловіком.
А нещодавно Михайло сказав мені, що він закохався. Уявляєте? В його віці. Багато хто на його місці збирав би гроші на похорон, я він вирішив влаштувати своє особисте життя.
От тільки потрібно було якось вислизнути на побачення з будинку для літніх людей. Та Михайло сказав, що він тут кожен закуток знає та зможе легко вислизнути, а мені лише потрібно відвернути на себе увагу персоналу. Друг навіть навчив мене як це робити.
Нещодавно у нас з’явився новий працівник. Та коли він слухав музику, ми вирішили, що він не почує наш план. Молодий чоловік Станіслав ні про що не здогадувався, коли ми вголос обговорювали все, що запланували зробити.
– Ну ти Михайло й хитрий жук, – сказав я до друга.
– Не хвилюйся, Олеже, я всьому тебе навчу, – сказав Михайло.
Я обережно поглянув на Станіслава, щоб переконатися в тому, що він нас не підслуховує. Хлопець займався своїми справами та не звертав на нас ніякої уваги.
– То як і домовлялися, ти удаєш, що тобі стало зле, увесь персонал біжить до тебе, а я тим часу лечу на крилах кохання до Валентини.
– А де ти візьмеш для неї квіти?
– Ти що, мене не знаєш? Придумаю щось.
Раптом до нас звернувся Станіслав:
– І про що це ви тут домовляєтесь? Олег Вікторович, негоже Вам у Вашому віці втікати з будинку для літніх людей наче школяр якийсь. Давайте я Вас відвезу.
Ми аж застигли на місці, я вже подумав, що мені знадобиться допомога персоналу, так розхвилювався…
Все пройшло добре та я вже й собі думаю про влаштування особистого життя…
