О, слухай, я тобі розповім цю історію так, ніби ми за чашкою чаю сидемо.
Найкращі подружки Олеся та Марійка дружили з дитинства, жили в одному селі, і всі казали, що їхня дружба «не розлити водою». Обидві гарнюні, тільки Олеся була ніжною та спокійною, а Марійка як полумя, швидка та бойова.
У старших класах усі знали, що за Олесею зітхає Тарас, але вона не сприйняла його почуття серйозно. Хлоп, правда, старався квіти дарував, хоч і польові, щодня запрошував на прогулянки та навіть зізнався у коханні. Але Олеся лише посміхалася у відповідь цьому симпатичному, але соромязливому хлопцеві. І, можливо, у них би все склалося, якби між ними не став самозакоханий Ігор, який хотів утримувати увагу всіх гарних дівчат.
Чорнявий, з карими очима, Ігор ходив школою, гордови́то випроставшись, і дівчати з нього очей не спускали. Обидві подружки теж в него зако́халися, споча́тку навіть жартували:
Уяви, Олесю, якій дівчині пощасти́ть вийти заміж за цього красеня Ігорка, сміялася Марійка.
А Ігор відчував, що подобається обом, і почувався справжнім серцеїдом, гуляючи то з одні, то з другої. Тиждень з Олесею, тиждень з Марійкою аж поки дівчата не злилися одна на одну через нього. І це суперництво ще більше його розпалювало. Йому подобалося їх дражнити, але й кохати теж не забував.
Одного разу подру́жки посмілися через Ігоря навпіл, і тепер чекали, кого ж він обере. Якось Олеся зустріла його й сказала:
Ігорку, я чекаю від тебе дитину. Що робитимемо?
Правда? здивувався він, почу́хуючи по́тилицю. Ну що ж, ще й думати? Одру́жимося, дитина має знати батька. Сподіваюся, ти не проти? Куди тепер дінешся…
Доля сама за них усе перейняла, і Ігор заспокоївся. За тиждень у них був випускни́й. Подруги несподівано помирилися, поговорили, наче все вияснили. Олесі здавалося, що розбу́та була щира, вони побажали одна одній щастя. Але помилялася Марійка пішла, затаївши в душі образу й злість.
Було весілля Олесі та Ігоря, у селі гуляли на славу, а потім почалося сімейне життя. Жили добре, спокійно, народився син Ярик. Жили в хаті, що дісталася Олесі від бабусі. Ігор постарався переробив, розширив, бо був майстерним на всі руки. Працював комбайнером і розбирався в техніці.
Настали важкі часи, криза вдарила, Олеся працювала бухгалтеркою, але її звалили́. У радгоспі все закривалося, комбайнерів скоро звали́ли, але Ігоря поки що лишили, відправивши у довгий відпуск.
Ігорю, що ж робити? Ярик уже обносився, а він тепер у перший клас іде. Черевики на ньому просто горять, а потім і зима настане, треба буде нові речі купувати, казала засмучена Олеся.
Ігор з нею погоджувався, їхого семирічного сина ніщо не тримало довго. А криза в радгоспі тільки загострювалася. Головна бухгалтерка Наталка жаліла Олесю, та ж була жвавою в роботі, і зустрівши її в крамниці, сказала:
Олесю, моя дочка казала, що в райцентрі в Податковій потрібен секретар. Тільки роботи багато. Сама б вона пішла, але вагітна вже, через три місяці народжує.
Ой, дякую, Наталко, завтра ж їду на автобусі, зраділа вона.
Вранці вирушила в райцентр і, переступивши поріг Податкової, сіла на лаву, чекаючи, коли її покличуть. Вона вже знала, що зарплата невелика, але обовязків багато, і це її не ля́кало коли нема нічого, то й роботи не боятися. Наре́шті її запросили до кабінету.
Добридень, несміло промовила вона.
Добридень, заходьте, сідайте, чітко відповіла молода жінка в окулярах, і голос показався Олесі знайомим.
На ній був строгий костюм, якісно підведені губи й окуляри. Вона подивилася в монітор, потім підняла голову, і Олесю аж підкинуло.
Марійко?! вигукнула вона з радістю. Оце так збо
