Це було досить давно, але я й досі пригадую цю історію мого «захоплення однією леді. Дуже вже вона мені сподобалась, ми інколи на побачення ходили, на прогулянки, але основне наше спілкування проходило у мережі.
Її звали Люда і це та дівчина від якої не можливо просто так відвести погляд. Ну, дуже красива! І, звичайно, з такою леді хотіло бути багато чоловіків, тому у мене було багато конкурентів і я, який довгий час не міг зав’язати з нею спілкування, очолював місце на «лаві запасних».
Але все трохи змінилось, коли вона мені надіслала смс: «Такий день сьогодні поганий і настрій нікудишній. Думала, у кафе сходити, але самій не хочеться, ти як на це дивишся?»
Я з радістю погодився, хоч і знав, що ймовірніше всього стану просто жилеткою на один раз. Але прогулятися у компанії такої красуні цього вартувало.
Ми з Людою вирішили спочатку нагуляти апетит й пішли у парк, а там до нас хлопчик підійшов, видно, що з бідної сім’ї й дійсно потребує й попросив дати йому декілька гривень, бо дуже хочеться йому купити хот-дог.
У кишенях не було дрібних купюр, найменшою було 50 гривень. Я і подумав, що от не дам хлопцеві нічого, то Люда подумає, що жадібний і точно у нас з нею нічого не вийде, тому простягнув хлопцеві п’ятдесяту зі словами: «Купи собі два й випити щось купи!».
Хлопець радісно мені подякував й побіг до найближчого кіоску з хотдогами так, що я його ще бачив. Мене порадувало, що я так легко зміг принести комусь скільки радості, але мою Люду це чомусь дуже засмутило й лише у ресторані я наважився у неї запитати, чи я її нічим не образив.
– Оця твоя допомога бідним…. Як тобі сказати, ну, не люблю я бідних! Постійно вони всюди когось шукають, щоб хтось за них заплатив! А ти, мов не розумієш, що допомагаючи їм, ти тільки погіршуєш цю круговерть! Не здивуюсь, якщо сам таким будеш через кілька років – почала вона з дивним виразом обличчя, а потім раптово посміхнулась й промовила – Давай, вже їсти будемо, а то я голодна сильно, з обіду нічого у роті не мала!
Я не міг зрозуміти її дій, бо й сам у дитинстві жив у глибокій бідності, що інколи доводилось просити, а тут така дивна реакція. Мабуть, у неї дійсно не має настрою.
Після такої розмови, я вирішив, що насолоджуся тільки кавою, бо тепер паскудний настрій був не тільки у моєї супутниці.
– Офіціанте, принесіть нам, будь ласка, рахунок! – промовила Люда.
– Але, роздільний! – додав я. Тоді я помітив, як різко мила посмішка змінилась стиснутими губами.
– Це ти такий джентльмен? Господи! Ти ж повинен заплатити за мене!
– Люд, давай чесно, по-перше, не я кликав тебе у ресторан, по-друге, ти маєш достатньо коштів, щоб заплатити за себе, по-третє, ти сама сказала, що не варто допомагати іншим. А я краще ці гроші ще якомусь бідняку подам, який дійсно їх потребує!
Після цього ми з Людою більше не бачилися. Скажу більше, вона заблокувала мене у всіх соціальних мережах!
А чию думку підтримуєте ви?
