Було це давно, ще в мої молоді роки…
До закінчення девятого класу Марічка розквітла, і вже багато хлопців, та й молодики заглядалися на струнку та врівноважену дівчину. Батьків Марічки в селі всі знали й поважали. Мати Галя працювала завідувачкою пошти, а батько Петро слюсарем. Будинок у них був великий, спершу думали, що дітей буде багато, тому й звели простору хату. Але народилася лише одна донечка, і більше Галя не змогла завагітніти.
Марічко, покликала мати, вийди у двір розвісити білизну, щойно постирала.
Добре, мамо, зараз…
На дворі стояв спечений літній день. Марічка у коротенькій спідничці вийшла з хати з тазом випраного білизня й пішла до мотузки, натягненої між деревами.
У селі всі знали цю гарну й запальну дівчину характер у неї був гострий, як перець. До шістнадцяти років вона розквітла, і вже сама оглядала хлопців з цікавістю.
Ну й донька в Петра, перешептувалися між собою місцеві жінки. За мить із дівчинки в красуню перетворилась. Не одному хлопцеві голову запаморочить.
Підійшовши до мотузки, Марічка почала розвішувати білизну, коли раптом її погляд впав на Степана, що сидів на лавці під грушею і курив, не відводячи від неї очей. Це був друг її батька. Петро запросив Степана та Миколу допомогти викласти плитку у садку. Батько зайшов у хату принести квасу робітники хотіли пити, а Микола тим часом носив пісок у відрі з купи.
Марічка через плече кинула Степанові такий погляд, що той ледве не закашлявся від диму. Потім неспішно нахилилася, вигнула спину, мов лань, і розвішувала велике рушник.
Оце так, Марічко, подумав Степан, крутишся тут переді мною, мов навмисне.
Але вона й не думала припиняти гру. Розвісивши білизну, сіла поруч із ним, а в Степана аж кров до голови ударила, застукала у скронях.
Що, дядьку Степане, спека сьогодні? підсміхнулася вона, рухаючись ще ближче.
Та-а-к, Марічко, спека, як у печі, витер він піт, що виступив на лобі.
Бачу, як засмагли, дражнилася вона.
Це я від природи смуглявий, не від сонця, відповів він із гордістю, але стримано.
Потім підвів очі й дивився на неї, прижмурюючись від сонця. Схрестив руки на грудях, даючи зрозуміти, що розмова закінчена. Марічка ще мала, що з нею фліртувати, та ще й дочка друга. А тут уже й Петро підійшов із квасом та глечиком.
Миколо, йди кваску випий, покликав він. Сьогодні до вечора закінчимо, добре, що зранку почали.
Марічка підвелася й пішла до хати. Степан провів її поглядом з-під зі
