Мені 34 роки й у мене є 10-річна дочка. Чоловіка не маю, тому виховую самотужки. Одинадцять років тому у мене були стосунки із заміжнім чоловіком. Я завагітніла і після цього ми з ним не бачилися. Таким було моє рішення. З того часу жодного разу ми з ним зустрічалися.
Якщо бути чесною, то я його не кохала. Це, всього лиш, були вигідні стосунки. Він забезпечував мене матеріально та виконував усі забаганки. Я дуже хотіла дитину, тому й думки не було про аборт. Він би не покинув свою сім’ю, та й заміж я за нього не хотіла. Як то кажуть «На чужому нещасті щастя не збудуєш». Тому я просто вирішила піти. Це рішення було виваженим та добре обдуманим.
Я боялася аборту, бо мала деякі проблеми по гінекології. Давно хотіла дитину, а бути матір’ю-одиначкою не так вже й страшно, мене це не злякало. Мої батьки підтримали, не було ніяких сварок, нарікань. Вони підбадьорювали мене та помагали, і до сьогодні це роблять, за що я їм безмежно вдячна. Десь в глибині душі я розуміла, що навряд чи у мене вже буде коханий. Чоловіки бояться брати жінку з дитиною. Байдуже. Я була рішуче налаштована народжувати. Я мама найпрекраснішої доньки у світі. Без неї моє життя було б наповнене самотністю. Інколи ходила на побачення, але серйозних стосунків не було.
Донечка ходить у четвертий клас. І віднедавна я взнала, що її однокласниця дочка мого колишнього залицяльника, той що біологічний батько моєї дитини. Сказати, що я була шокована, це нічого не сказати. Наша зустріч відбулася дуже не очікувано: ми зіштовхнулися в шкільному коридорі. Двоє удали, ніби не впізнали один одного. Його донька сидить з моєю за однією партою. Не дуже вдалий сюрприз. Хотіла забути за цього чоловіка і всі моменти, які нас пов’язували. Мені було соромно за свої минулі помилки.
Я взагалі не очікувала, що ми колись знову побачимося. Зараз мене хвилює тільки один момент – моя донька дуже схожа на нього. Я боюсь, що дівчатка можуть побачити ці схожості. А я так не хочу, щоб вони взнали правду.
Я не знаю, як правильно вчинити в даній ситуації. Перевести доньку в іншу школу – не найкращий варіант. Вона тільки звикла до своїх однокласників, вчителів. Напевне буду змушена все розповісти. Як же я не хочу цього. Чому все так складно? Все ж було так добре, і тут він знову з’явився в моєму житті. Не знаю, як далі бути. Мене це мучить, не можу спати, порадьте хоча б щось!
