**Подарунок**
Оксана обійшла квартиру, перевірила, чи все вимкнено, чи залишає порядок. Любила повертатися до чистої хати. Ну й куди ж вона їде зі свого звичного раю? Навіщо? І так живе, як у санаторії, що хоче, те й робить. Але якщо не поїде, донька образиться. Поїздка на море — це її подарунок Оксані на день народження.
Вона зітхнула, викатила валізу з квартири й замкнула двері на два замки. Потягла ручку, аби переконатися, що замкнено надійно, і постукала у сусідські двері.
— Що, уже їдеш? — запитала сусідка Галя.
— Так, ось ключі принесла. — Оксана неохоче простягнула жмут сусідці.
— Не хвилюйся, квіти полию, за всім подивлюся. Відпочивай на здоров’я й ні про що не турбуйся, — запевнила Галя. — Пощастило тобі з донькою, путівку купила, відпочивай, мамо. А мій Жоржик тільки про пляшку й думає. Була родина, була хата — усе проп’яв…
Оксана співчувала сусідці, але тільки зараз зрозуміла, що небезпечно залишати їй ключі від своєї квартири. А раптом той син залізе до неї? Нічого цінного в неї, звісно, немає, але кожну річ шкода, якщо пропаде. Усе ж коштує грошей. Та й неприємно, якщо хтось ритиметься в її речах, все торкатиме. Пожалкувала, що не домовилася з кимось іншим придивити за квартирою. Пізно вже перегравати. І ображати Галю недовірою не хочеться. Скільки разів та її виручала.
Сусідка помітила сумнів на Оксаниному обличчі.
— Не бійся, ключі сховаю, Жоржикові не скажу про них. Їдь. Усе буде добре, — пообіцяла вона.
Оксана кивнула й покотила валізу до сходів.
— З Богом, — крикнула вслід сусідка й зачинили двері.
До вокзалу Оксана дійшла пішки, брати таксі заради двох зупинок? А в автобус лізти з валізою — тільки людей турбувати. Через підземний перехід вийшла на перон. Там якраз стояв прохідний поїзд. Пішла вздовж потягу, вишукуючи восьмий вагон. Знайшла й зупинилася. Тут і чекатиме, щоб потім не метушитися по платформі.
«А якщо нумерація вагонів з іншого кінця?» — раптом заклопоталася Оксана. «Нічого, зазвичай диспетчер заздалегідь оголошує, встигну добігти», — заспокоїла себе.
Тиждень тому донька раптом приїхала й сказала, що вирішила зробити подарунок заздалегідь, щоб Оксана встигла приготуватися.
— Ти вагітна? — запитала вона тоді.
Друга дитина, звісно, потрібна, але першій трохи більше року. Від пелющок ще не відійшли, зарано для другого.
— Та ні. Не вагітна. Я тобі купила на день народження путівку на південь. Поїзд увечері
