Сюрприз на Новий рік: наречена, до якої ніхто не був готовий
Юрій, Іван і Тарас з дитинства були нерозлучні. Хоча вони обирали різні професії й мали несхожий характер, їхня дружба пройшла через усі випробування. Юрій першим одружився — не через велике кохання, а швидше тому, що «так треба». Але з часом між ним і Оленою з’явилися повага й, можливо, навіть ніжність.
Незабаром пішов під вінець Іван. У нього була справжня любов — гаряча, взаємна, щаслива. Його дружина Надія швидко зблизилась з Оленою, і тепер обидві пари часто проводили час разом.
Тарас же лишався холостяком. Він не поспішав одружуватися, жартував, що самому простіше дихати. Але того Нового року він оголосив: приїде не один, а з дівчиною. Та ще й уперше за всі роки вирішив представити її друзям.
У домі Юрія йшла підготовка: ялинка прикрашена, м’ясо маринується, шампанське охолоджується. Іван із Надією вже прибули з малим сином Данилом. Усі хвилювалися: яка вона? Та, кого Тарас, завжди такий перебірливий, вирішив привезти на свято?
— Мабуть, якась бізнесвумен із дипломом Оксфорда, — пожартував Іван.
— Або модель з обкладинки, — додав Юрій.
— Годі вам! — Олена втомилася від їхніх припущень. — Якою б вона не була, головне, щоб Тарас із нею був щасливий.
Коли в двері подзвонили, Юрій поспішив відчинити. На порозі стояв Тарас… із Соломією.
Наречена Тараса вразила всіх. Невисока, огрядна, у короткій блискучій спідниці, яскравому макіяжі, з нарощеними віями та довгими розписаними нігтями. На голові — кольорові косички, під пальто — шкіряний топ.
— Усім привіт! Я так радий познайомитись! — затріпотіла віями Соломія. — Ви, мабуть, Олена та Надія?
Дружини, насилу зберігаючи посмішки, подали руки. Усі явно зніяковіли, але намагалися триматися. У повітрі повисла незграбність.
На кухні дівчата намагалися втягнути її у справу. Соломія з ентузіазмом взялася чистити овочі, рубати зелень, терти буряки. Дивно, але вона вправно впоралася. Олена й Надія переглянулись — очікували катастрофи, а отримали справжню помічницю.
— А ти де працюєш? — обережно запитала Надія.
— Я фотограф, — відповіла Соломія. — Співпрацюю з журналами, знімаю репортажи. Ось нещодавно була в дитбудинку — робила фотосесію для діток. Хочу, щоб у них залишилися світлі спогади.
І це знову здивувало. Зовсім не поєднувалося з її образом. Але ще більше вразило те, як Соломія спілкувалася з дітьми. Весь вечір вона возилася із Данилом і восьмирічною Софійкою, донькою Юрія.
Коли прийшов час розпаковувати подарунки (у друзів була така традиція), у коробках від Соломії виявилися душевні й теплі сюрпризи — обрані з урахуванням смаків кожного.
А наступного ранку, коли інші ще спали, Соломія вже ліпила сніговика з дітьми у дворі. В хаті пахло кавою, а на кухні стояли акуратно розставлені чашки.
— Вона чудо, — тихо сказав Юрій Тарасу. — Тримайся за неї.
— Пощастило тобі, — додала Надія, з вдячністю згадуючи, як нарешті провела ніч спокійно.
І тільки тоді всі зрозуміли, як сильно помилялися. Зовнішність буває оманливою. А Соломія виявилася саме такою — доброю, щирою, надійною. Саме такою, про яку мріє кожен чоловік, навіть якщо ще не усвідомлює цього.
