Одне ціле
Буває, хтось не вірить у таке, а хтось певний на світі існують дві половинки, що знаходять одна одну й стають єдиним цілим. І ніщо, ніщо їх не розлучить, окрім смерті це вже безперечно.
Скільки гарних понять існує: любов, відданість, увага, вірність ті почуття, що панують у щасливих родинах, у справжніх. Де чоловік і дружина одне ціле.
Так жили Оксана й Тарас. Одружилися з великої любові, з перших днів підтримували один одного, дбали.
Оксанко, дивлюся на вас з Тарасом як так ви підібралися? Навіть схожі чимось, сміялася подруга Марія.
А ми дві половинки одного цілого, теж сміючись, відповідала Оксана, хоч і не вкладала в ці слова особливого сенсу.
Так, пощастило тобі з чоловіком. Ось би й мені такого знайти.
Знайдеш, якщо серцем постараєшся, відповідала Оксана.
Минали роки. У Оксани й Тараса народилися два сини. Вирощували їх у любові й теплі. Тарас ніколи не піднімав голосу ні на дружину, ні на дітей. Оксана теж була спокійною. Родина між ними було щось непорушне. Разом їздили у відпустку, разом на дачу. І ніхто не міг сказати про них поганого слова.
Тарас працював у будівельному управлінні начальником відділу, а дружина викладала у школі історію. Діти вчилися добре, займалися спортом.
Старший син закінчив школу й вступив до університету, молодший ще навчався. Одного разу Тарас прийшов з роботи й мовчки ліг на диван почувався нездужаючи. Не хотів турбувати дружину, але Оксана одразу помітила: чоловік ніколи не лягав після роботи.
Тарасе, що з тобою? Тобі погано? занепокоєно запитала вона.
Так, трохи немає сили, слабкість. Не хвилюйся, пройде. Не вперше
Як? У тебе вже таке було? здивувалася Оксана.
На роботі одного разу, але потім минуло. Зараз трохи відпочину і все гаразд.
Оксана накрила вечерю, покликала чоловіка, але він відмовився.
Оксанко, їж сама, я не хочу.
Вона вечеряла без апетиту. Думала: що з Тарасом? Він ніколи не скаржився на здоровя.
Сорок три роки це ж не вік для нездужання. Саме сила. Треба відвести його до лікаря, роздумувала Оксана в самотності на кухні.
Тарас теж думав:
Не розумію, що зі мною? Здоровий чоловік, а слабкість нападає. Не хочу, щоб дружина непокоїлася. Гаразд, відлежуся.
Вранці з ним було все гаразд. Поснідали й розійшлися: він на будівництво, вона до школи. Минув час, Оксана помітила: чоловік осунувся, схуд.
Тарасе, ти почуваєшся добре?
Ніби так. Інколи втомлююся
Так, я записую тебе до лікаря. Їдемо разом. Це не жарти. Яка слабкість у твої роки? Треба перевіритися, моє серце не на місці.
Коли Оксана дізналася про хворобу чоловіка не повірила.
Лікарю, може, помилка?
Яка помилка? Ваш чоловік пройшов обстеження. У нього онкологія. Ще не остання стадія боротимемося. Він не повинен впадати у відчай, тим паче ви. Треба вірити в краще.
Вдома Оксана замкнулася у ванній. Не хотіла, щоб чоловік бачив її сльози. Увімкнула воду й ридала.
Я не вірю, що Тарас може померти. Не хочу, не можу цього прийняти. Знаю, як підступна ця хвороба. Мій батько теж піш
