Михайло народився і виріс у селі. Доволі рано він знає, що таке жити без надії на когось. Хлопець ріс із бабусею і дідусем. Тата не пам’ятає, а мама вийшла заміж, народила двоє дітей і живе з теперішнім чоловіком. Михайлу місця в тій родині не знайшлося.
Коли закінчив школу, поїхав учитися в місто. Там і залишився. Вчився і підробляв, щоб можна було за щось купити харчів. Мріяв про свою квартиру. Тому коли в нього з’явилася доволі непогана робота, він почав відкладати частину коштів на свою мрію. Хлопець, він грошима не пещений, тому залишав собі лише на те, щоб харчуватися, заплатити за квартиру яку винаймав. Інколи виділяв купити одяг. На гулянки з друзями не ходив, з дівчатами не знайомився. Розумів, що то все витрати. А йому конче потрібно своє житло.
Через вісім років економії, купив двокімнатну квартиру. Нарешті можна трохи розслабитися. Жити є де.Сходив з друзями в кафе, намагався познайомитися з дівчатами. Але то йому не сподобалося. Багато витрачається грошей. Михайло звик економити, і коли за вечір викинув стільки грошей, що міг цілий тиждень добре харчуватися, вирішив більше так не робити.
Нещодавно до них на роботу поступила Світлана. Дівчина красива. Всі чоловіки проводжали її поглядами, Михайло також. Чому вона вибрала саме його, залишається загадкою. Але роман розвивався стрімко. Кафе, прогулянки. На Світлану не шкода витрачати гроші, що Михайло і робив успішно. Гарне вбрання падало до її ніг. Чоловік почувався на сьомому небі, коли вона дякувала йому за подарунки. Те що в нього не залишилося грошей, не турбувало Михайла. Дівчина вихована, лишнього не просила, завжди уважна. Чоловік розтанув, не бачив таких гарних дівчат. Треба ж саме йому дістався такий скарб. Вже через три місяці Михайло запропонував вийти за нього заміж. Світлана у своїй манері гарної дівчини, попросила часу подумати.
Потім заявила, що непогано було б пожити разом, потім одружитися. Спочатку побачать, чи підходять один одному. Михайло погоджувався на все, що вона говорила. Він знає що кохає її до безтями. Йому придивлятися немає чого. Але якщо Світлана хоче, нехай буде так. Дівчина переїхала до нього у квартиру. Місяць прожили як у раю. Потім Світлана потроху почала нашіптувати, що пора її приписати до нього у квартиру. А то почувається вона, неначе не свій дім. Михайло жартував, ти господиня у квартирі, навіщо ці формальності. Але після того кожного дня дівчина говорила йому одне і теж, про приписку. Чоловік насторожився.
Одного разу заявила, що піде від нього, якщо не припише. Михайло сказав: НІ. Світлана зібрала свої речі, всі подарунки, які дарував їй чоловік і пішла. На другий день Михайло дізнався, що пішла вона до чоловіка, який нещодавно також купив квартиру.