Коли я був ще дошкільням, мій батько поїхав за кордон на заробітки.
Я сильно за ним сумував, адже звик, що він завжди поруч, в такому маленькому віці батько потрібний хлопчику як ніколи. Одного разу він приїхав додому та я дуже сильно зрадів. Радість моя змінилася на сум, коли він сказав, що вони з мамою більше не можуть бути разом. Тоді він пообіцяв що незважаючи ні що він завжди буде моїм батьком.
Він знайшов там собі іншу дружину та сказав мамі, що хоче з нею розлучитися. Проте про мене він не забував, присилав гроші та солодощі.
Батько не один раз казав, що коли я буду дорослим і якщо захочу, то можу приїхати до нього, щоб здобути освіту за кордоном.
Згодом батько почав про мене забувати: все рідше і рідше до мене телефонував, передачі його стали більш скупими, а згодом він взагалі про мене забув.
Я теж ніяк не давав про себе знати. А навіщо? Я ж йому не потрібний. Тоді й він мені теж.
У мене було чудове дитинство, мама давала для мене усе найкраще та, попри те, що вона багато працювала, проводила зі мною увесь свій вільний час.
Згодом мама вийшла заміж вдруге та дядько Михайло замінив мені батька. Я радий, що так сталося.
Він був кращим батьком, ніж мі біологічний.
Завдяки моїй мамі та моєму новому батьку я виріс щасливою та хорошою людиною. За кордон вчитися я не поїхав, вивчився тут, здобув хорошу освіту, працюю на улюбленій роботі. Згодом зустрів свою майбутню дружину та зібрався одружуватися.
За увесь цей час від мого батька не було ні слуху ні духу. Я цьому навіть був радий, адже якби він знову з’явився в моєму житті, то я знову на щось би надіявся та мені знову було б боляче, якби він зник, як він це робить завжди.
Нещодавно мій біологічний батько дав про себе знати. Не знаю, звідки він довідався про те, що я збираюся одружуватися. Видно, хоче, щоб я запросив його на своє весілля. Не діждеться! А хто він мені такий? Його ніколи не було у важливі моменти мого життя та в такий доленосний день біля себе бачити його не хочу.
Забагато честі для людини, яка тепер стала для мене чужою.
