Нещодавно ми з дружиною були на межі розлучення через моїх друзів, але один нещасний випадок все змінив. Як то кажуть: “не було б щастя, так нещастя допомогло”.
Ми з Олександрою нещодавно одружилися та ще й року не прожили, як вона почала ревнувати мене до моїх друзів. Ще поки ми зустрічалися вона казала, що вони їй подобаються, ми проводили разом вихідні, завжди кудись їздили. Загалом чудово проводили час.
Але після одруження все раптом змінилося. Дружина почала вважати, що я тепер належу їй цілком і повністю та повинен щохвилини бути поряд. Я намагався пояснити Олександрі, що одружуючись зі мною, вона повинна прийняти мене таким, який я є. Тобто разом з моїми родичами та друзями теж.
Невдоволення почалося тоді, коли наші плани на вихідні були зірвані через прохання мого друга про допомогу. Йому потрібно було розвантажити фуру з товаром, яка запізно приїхала. З понеділка товар вже мав бути на складі, а автомобіль мав їхати в інше місце. Робочі мали вихідний та Артему не було кому допомогти. Я прийшов йому на допомогу.
Після мого повернення додому Олександра наче з ланцюга зірвалася. Почала говорити, що мої друзі важливіші за неї та вимагати розлучення. Я дуже засмутився, запропонував дружині провести вечір в кіно, але вона не погодилась та цієї ночі я спав на канапі.
Вночі був сильний буревій та дерево, яке було в нашому дворі вибило нам вікно. Добре, що надворі було літо та ми не сильно застудилися. Я зателефонував до друзів та через пів дня у нас було нове вікно. Мій друг Петро володіє фірмою, яка займається металопластиковими вікнами. Звісно, що ні за вікно, ні за роботу ніхто з нас не взяв грошей.
Олександра передумала зі мною розлучатися та сказала, що тепер вона мене розуміє. Більше подібних суперечок у нас не виникало.
