Колись в моєму житті трапилося таке, що й уявити важко.
Я зустрічався з однією жінкою, звали її Василина. Згодом ми посварилися та кохана приховала від мене те, що вона була від мене вагітна. Василина дуже темпераментна жінка, тож незабаром почала зустрічатися з іншим чоловіком, вони одружилися та той чоловік думав, що це його дитина.
Я на тривалий час від’їжджав за кордон, працював там, от тільки нещодавно повернувся, відшукав свою доньку та оселився поруч. Тетяні не розповідав хто я для неї та усіляко старався допомогти. Що б вона мене не попросила, все для неї робив. Це почало викликати в нашому селі цілу купу розмов. Припускали, що я закоханий в Тетяну. Вони ж не знали всієї правди. Я не міг їй про все розповісти, мені було соромно, що стільки років вона не знала хто її справжній батько.
Та рано чи пізно правда повинна була вийти назовні.
Якось до мене прийшла сусідка з проханням полагодити їй дах. Всі в селі знають які у мене золоті руки та звертаються до мене за допомогою. Однак Тетяні я допомагаю задарма, а всім іншим за гроші. Так і цього разу я назвав Ларисі ціну своєї роботи. Сусідка дуже цьому здивувалася:
– А Тетяні Ви все безплатно робите, чому ж тоді з мене гроші берете?
– А чому ні? З чого ти вирішила, що я й тобі безплатно допоможу?
– Я думала, що для молодих жінок Ваші послуги нічого не коштують.
– Тут діло в іншому.
– Невже те, що кажуть про Вас у селі, правда?
– А що про мене кажуть?
– Що Ви закохані в Тетяну, от і допомагаєте їй задарма.
– Це не так. Я дійсно відчуваю до неї теплі почуття, але не як до жінки, а як до доньки.
– Що?
Сусідка раптом замовкла та приголомшена пішла з мого двору.
– То що, потрібно робити дах чи ні?
Я не дочекався відповіді на своє запитання та відчував, що скоро до мене прибіжить Тетяна, щоб почути те, що я сказав Ларисі, на власні вуха. Не пройшло й десяти хвилин, як на моєму порозі опинилася схвильована Тетяна.
– Це правда, що Лариса мені сказала? – запитала вона у мене ледь дихаючи. Видно було, що молода жінка сильно поспішала.
– Так, – сказав я та опустив голову.
– Як Ви могли це від мене приховувати? Я все життя вважала батьком іншого.
– Пробач, що відразу не сказав, я довго намагався жити далі, але врешті-решт не витримав та захотів відшукати тебе. А коли знайшов, то не зміг розповісти всю правду. Вирішив, що допомагатиму тобі так, як в моїх силах. Спостерігав за онуками здалеку та ледь стримувався, щоб не розповісти всю правду. Я боявся того як ти на це відреагуєш, думав, що ти не захочеш мене більше бачити.
– Я повинна обдумати цю ситуацію, – сказала Тетяна та пішла геть з мого двору.
А я ще довго стояв на місці та дивився їй услід. Деякий час ми не бачилися, я старався обходити боком її подвір’я.
Та якось до мене прийшов син Тетяни та сказав, що вона запрошує мене до них на вечерю. Я сказав, що прийду. Коли хлопець пішов, я швидко зібрався та поїхав до міста за подарунками для доньки та онуків.
Коли я зайшов до дому Тетяни, вона зустріла мене прохолодно, запросила за стіл. В той вечір ми довго говорили, вона розповідала мені про все своє життя, я розповідав про своє. Врешті-решт нам вдалося порозумітися та тепер я зміг зітхнути з полегшенням.
