Оксана жила одна. Мама померла коли дівчині було дванадцять років. Тітка Ніна забрала до себе її, а квартиру здавали квартирантам. Так і жили, поки дівчині виповнилось вісімнадцять років. В день народження тітка Ніна сказала, що час Оксані починати доросле життя. Квартирантів попросили з’їхати й дівчина переїхала у свою квартиру. Про роботу подумали раніше. Тітка Ніна домовилася з завідувачкою магазину, щоб прийняли Оксану прибиральницею. Тому працювати є де. Надалі Оксана мріє поступити вчитися. Адже прибиральницею все життя робити не буде.
Заробітна плата маленька, потрібно економити, щоб прожити. Але дівчина не сумує, добре, що так. Тітка Ніна багато чого навчила Оксану. Перша заповідь, яку просила запам’ятати, не позичати гроші. Як тяжко не буде, старайся розподілити кошти на весь час, до зарплати. Знаю по собі, говорить тітка, якщо не будеш позичати, почуваєшся незалежною, стає легше жити. Цікаво інше, коли просиш когось допомогти, а він обіцяє, і не виконує прохання. Приходить відчуття образи на ту людину. Оксана запам’ятала урок від тітоньки Ніни.
Нещодавно прийшлось жити по тому правилу. На роботі в Оксани сказали, що заробітну плату затримують на місяць. В дівчини залишились зовсім копійки. Але, пам’ятаючи настанову тітки, вирішила справді не позичати. Подивилась на свої запаси. Рис, гречка, макарони, сіль, цукор. Всього залишилось трішки. Але Оксана рівномірно розподіляла на кожен день, що поїсти. На місяць вистачило, і голодна не ходила. Відтоді дівчина постійно розподіляла кожен день, виявляється, можна економити. По трохи через рік в неї була доволі не мала сума, з якою планувала поступити вчитися. Потім знайде роботу, але позичати не буде. Дійсно почуваєшся самостійною і незалежною.
