Я виріс в сім’ї, де завжди була чистота та порядок. Наша мама підтримувала дім в гарному стані якось непомітно для мене та старшого брата. Ми приходи вже в чистий будинок та йшли з такого ж. З самого дитинства для мене було важливо, щоб у моєму будинку було чисто. Поки жив сам, то дотримуватися порядку. Коли одружувався, то думав, що моя дружина також буде гарною господинею, як моя мама.
Але все виявилося з точністю навпаки. У нас у квартирі повний безлад. Всюди лежать брудні речі, розкидана каша, печиво. З холодильника тхне, плита брудна. Іноді мені здається, що я колись прийду додому, а спати ніде буде. Все буде закидане брудними речами та сміттям.
У нас росте малий синок. За ним також потрібно постійно дивитися. Бо він лізе постійно туди, куди не потрібно. Ще й серед квартири стоять коляска та колиска дитяча. А живемо ми у двокімнатній квартирі. Місця в шафах немає, щоб скласти всі речі, так вона ще їх і розкидає. Я намагався з нею поговорити на цю тему. Але все дарма. Її такої поведінки вистачає на декілька днів, а через неділю знову такий безлад, неначе ніхто не прибирав рік вдома.
Хоча раніше, коли ми жили удвох з дружиною, було простіше слідкувати за чистотою. Ми заробляли більше, бо працювала жінка також. А на вихідних ми разом прибирали та дотримуватися цієї чистоти протягом тижня. Та взагалі у нас почуття були інші. Навіть коли вдома прибирали, то насолоджувалися цим. Частіше їздили на море, ходили вечеряти в дорогі ресторани та взагалі могли дозволити собі набагато більше ніж зараз. Життя було яскравішим. А після народження сина все змінилося. Я постійно на роботі, а дружина сидить з ним вдома.
Коли я з нею розмовляв на тему чистоти. Вона мені говорила, що не повинна постійно сама прибиратися, а щоб я також їй допомагав. Але моя жінка не помічає як я кожні вихідні бігаю по квартирі з пилосмоком. Хоча в будні я кожен день рано їду на роботу та майже вночі повертаюся. В мене тяжка робота і я сильно втомлююся. А на ній одна дитина, за якою вона не може прослідкувати та прибрати. Мені дуже неприємно, що моя дружина лінується.
Нещодавно я її поставив перед вибором: або вона починає прибирати або я їду жити до своєї мами. Звичайно жінка мені не повірила й продовжила жити звичайним для неї життям. Тож, зараз я живу вже четвертий день у мами та не знаю, що робити далі. Розлучатися з дружиною тільки через бруд у квартирі не буду. Тай люблю я її, тим паче у нас є син. А дружина все одно не хоче змінювати свою точку зору. Мені ніколи не стане зрозумілою така позиція. Бо ти ж жінка, господиня.
Зараз живу у батьків і не знаю що мені робити. З одного боку я вже сумую за дружиною та синочком. А з іншого зовсім не хочу повертатися в той безлад та знову миритися з цим. Ось сиджу та мізкую над цим.
