З дружиною ми одружені понад десять років. Але сім’єю назвати наші відносини можна з натяжкою. Живемо в одній квартирі, а відносини як у сусідів. Маємо доньку восьми років. Заради неї не розлучаємось. Я знаю, що дружина має коханця, але ніякі сварки не допомагають, щоб поводилася пристойно. На розлучення не погоджується, говорить, що Алісі потрібен тато. Я такого життя вже не витримую, тому часто їжджу у відрядження. Виявляється, коли мене не має дома, дружина приводить коханця, і живуть в моїй квартирі. Про чужого дядю розповіла донечка, сказала, що боїться його і не хоче, щоб я часто був відсутній.
Нещодавно з’явилася жінка, яка дуже подобається мені. Наразі розумію, що бажаю простого сімейного затишку. На тему розлучення почав говорити дружині майже кожен день. Навіщо мучити одне одного, набридло таке життя. Коли вона зрозуміла, що все серйозно, почала говорити, — почнемо спочатку, адже в нас Аліса, а вона любить тата. Я погодився, але з умовою, якщо взнаю, що зраджує мені, розлучимось. Дружина погодилась.
Пройшов рік, звичайно кохання палкого не було, але відносини налагодились. Я менше їздив у відрядження, більше бував дома. Найбільше раділа Аліса, адже мама і тато поруч.
Одного разу зустрів свого приятеля, слово за слово, і він розповів, що дружина мені зраджує постійно, за цей рік вона поміняла декілька коханців. Додому прийшов я пізно ввечері, не можу її більше бачити. Дружина з донечкою спали. Я пролежав усю ніч, а на ранок встав, і речі дружини складав у валізу. – Що це?- спитала вона. На що я відповів, що домовлялись, якщо зрадить, розлучення.
Може я поступаю не правильно, але квартиру свою їй не віддам. В її батьків велика трикімнатна квартира, вона одна в них дочка. А мою квартиру подарувала мені бабуся. Дружина в ній не прописана, тому прав не має.
Поїхала вона до батьків, я плачу аліменти, кожні вихідні беру Алісу до себе, нам удвох добре. З недавніх пір донечка в мене живе постійно. Мама перестала її забирати, мабуть, на горизонті замаячив черговий коханець.
