Кохання нагряло несподівано, але щось пішло не так
Одного вечора Марійка поверталася з роботи, як завжди, через невеличкий сквер, коли раптом із кущів їй під ноги викотився крихітний цуценя. Він був круглий і пухкенький, немов пампушка.
Ой, ти звідки такий гарненький? здивувалась вона, нахиляючись до нього.
А він тільки пищав, виляв хвостиком і тицявся мордою в її кросівки. Вона взяла його на руки, а він так віддано й сумно дивився їй у очі, що вона не змогла залишити його тут.
Марійка прийшла додому з цуценям на руках, відчинила квартиру й опустила його на підлогу. Малий одразу ж почав досліджувати нове помешкання.
Ну й що ж мені з тобою робити? У мене ж досвіду немає Ой, треба ще й імя придумати. Вона думала, як його назвати, адже навіть не знала, якої він породи, і чи виросте великим. А тим часом цуценя вже сховалося десь у кімнаті.
Гей, де ти сховався? Гей, Барвінку! покликала вона, і він викотився з-за тумби під телевізором. О, так ти Барвінок! Ну значить, будеш у нас Барвінком, а якщо виростеш великим Борисом.
Цуценя було голодне й поскулювало. Марійка пішла на кухню, а воно за нею. Відчинивши холодильник, вона не знайшла нічого, чим можна було б його нагодувати.
Треба хоча б молока купити А ще краще зайти до зоомагазину, якраз навпроти, подумала вона, збираючись.
Гаразд, Барвінку, я в магазин, ти ж голодний. Зачекай, скоро повернуся, махнула вона рукою й вийшла, обережно замкнувши двері.
У зоомагазині Марійка розповіла продавцю про свою ситуацію.
Я навіть не знаю, чим його годувати. Взяла на себе таку відповідальність
Нічого страшного, ви впораєтеся. Зараз я вам усе поясню, та й інтернет у поміч.
Додому вона повернулася з пакетами, купила все, що їй порадили. З кожним днем Барвінок підростав, а Марійка вже знала, як доглядати за собакою, навіть виводила його на вулицю на повідку, боячись його впустити.
Барвінку, не можна! Барвінку, фу! командувала вона.
Найбільше її турбувало, коли вона була на роботі:
Що там Барвінок знову накоїть? Що на цей раз погризе?
Барвінок виріс у великого Бориса. Не гігантського, але досить великого, і виявився він невідомої породи коричневий, гладкошерстий. Сусідка Галя, яка добре розбиралася в собаках, сказала:
Марійко, схоже, у тебе суміш лабрадора з кимось, але більше схожий на лабрадора.
Ну й добре, який є, посміхнулася Марійка. Це ж не я його обрала, а він мене.
Минув рік, і вона так і кликала його Барвінком, а коли серйозно Борисом. Він був слухняний, виконував усі команди. Вранці й увечері вона жартувала, що це він виводить її на прогулянку, а не вона його.
Борисе, через тепер я й у вихідні не можу виспатися. Будиш мене, як годинник. Ну ти й будильник мій! гладила вона його по спині.
Але Борис любив вихідні тоді вони з господаркою йшли до скверу біля озера, де був майданчик для собак. Там він відривався на повну. Додому повертався поволі, висунувши язика. Барвінок став їй вірним другом втішав у сумі й радів у щасті. Марійка вже й не уявляла життя без нього.
Перед тим, як Барвінок знайшов її у сквері, вона розлучилася з хлопцем Олегом. Вони жили разом у її квартирі рік, постійно сварячись. Олег був неохайний кидав взуття посеред коридору, куртку на тумбочку, а зубну пасту розмазував по всій ванній. Вона намагалася його перевчити, але марно.
Трикімнатна квартира в центрі Києва дісталася Марійці від бабусі, яка через хворобу переїхала до батьків.
Марійка працювала в офісі недалеко від дому, і це їй подобалося адже Борис чекав на неї. До її повернення він уже сидів біля дверей, а потім вони йшли гуляти. Їжу та корм вона купувала в обідню перерву, щоб пес не чекав довго.
Андрій зявився в її житті несподівано, коли вона й не думала про стосунки. Але, як кажуть, кохання приходить несподівано і її серце відтануло.
Роман з Андрієм розвинувся швидко. Їй було двадцять шість, йому тридцять. Вона закохалася й відчула себе щасливою.
Невже так буває? дивувалася вона. Без скандалів, без допитів, усе просто й легко.
Андрій ніколи не влаштовував сцен, був мовчазний, але робив приємні сюрпризи. Незабаром вони одружилися. Але був один нюанс його відношення до Б
