Несподівані мешканці та заміське щастя
Після смерті дружини Віталій Якович відчував, ніби його дім назавжди спорожнів. Донька Оксана жила з родиною в іншому місті, навідувалася рідко. По вечорах пенсіонер сидів у тиші, розглядаючи світлини з минулого, щасливого життя. Коли Оксана одного разу подзвонила і заговорила не лише про здоров’я, а й про самотність, він подумав: мабуть, вони приїдуть у гості. Але донька запропонувала здати кімнату — мовляв, знайомий хлопець, брат подруги, залишився без житла після розлучення.
Так у Віталія з’явився квартирант — Андрій. На перший погляд — скромний, чемний, спокійний. Платив вчасно, їв небагато, іногда частував господаря. Іноді вони разом дивилися телевізор, розмовляли. Але потім почалося…
Одного разу Андрій привів двох підпитих товаришів. Ті галасували, курили, сміялися аж до ночі. Історія повторилася не раз. Віталій спробував поговорити, але почув у відповідь: «Я плачу. У договорі не сказано, що друзів приводити не можна». Потім з’явилася дівчина Андрія — Наталя. Спочатку заходила у гості, потім почала залишатися на ніч. Андрій став натякати, що хоче помінятися кімнатами. Віталій спершу спротивлявся, але згодом поступився.
Одного ранку він побачив, як Наталя готує млинці, запрошує його до столу. Андрій заговорив по-доброму: «Залишимося поки тут. Близько до роботи, і ти чудова людина. Друзів водити не будемо». Наталя запропонувала: «А може, ви хочете жити в селі? У моєї тітки є хатина у Вишневому. Життя безкоштовне, треба лише доглядати за будинком». Віталій спершу образився, але згодом погодився: «Краще в селі, ніж тут, як у готелі».
Хата виявилася старою, але затишною. Він прибрався, лагодив піч за допомогою сусіда Тараса. Той виявився веселим, працьовитим, усьому навчав, запрошував на рибалку. Вийшло так, що наступної весни приїхала Марія — господиня будинку. Привезла їжі, вони познайомилися. Віталій пригостив юшкою, Тарас приєднався. Так і пішло. Кожні вихідні Марія приїжджала. А потім усе змінилося.
Коли Віталій повернувся з Марією до міста, щоб обговорити майбутнє квартирантів, двері їм відчинила Наталя — з помітним животом. «Ми з Андрієм розписалися», — сказала вона. А Марія, переглянувшись з Віталієм, відповіла: «Переїжджайте у нашу квартиру, а ми — сюди». Андрій не зрозумів, а Віталій додав: «Ми теж вирішили одружитися. Нам теж хочеться тепла».
Незабаром народився хлопчик. Марія пішла на пенсію, допомагала з дитиною, а у вільний час разом із чоловіком навідувалися в село. Дім відремонтували, чекали на онуків у гості. Тарас зробив дитяче ліжечко. Ось так із випадкового сусідства виросла справжня родина. Іноді життя робить неймовірні повороти — головне, не закривати серце.
