Коли я одружився з Оксаною, то вважав себе найщасливішим чоловіком на світі, а мою обраницю – ідеальною дружиною. Знайомі попереджували мене, що перший рік спільного життя найважчий. Я їм не вірив, бо вважав, що ми з Оксаною ідеальна пара та все буде добре.
Лише потім я зрозумів, що моя дружина володіє запальним характером. Кожна наша сварка закінчувалася тим, що Оксана погрожувала піти від мене. Я боявся її втратити та, щоб заспокоїти кохану, погоджувався з нею в усьому. Оксана заспокоювалася та на деякий час у нас вдома наставали лад та спокій. Оксана знову перетворювалася в лагідну дружину та я вважав, що такого більше не повториться.
Проте приводи для суперечок знайдуться завжди, це життя. Наступного разу знову ситуація повторилася, тільки зараз вона дістала із шафи валізу. І знову я пристав на її умови, визнав правоту дружини.
Такі ситуації повторювалися періодично та кожного разу кохана заходила все далі й далі.
Врешті-решт, мені це набридло та я дозволив їй піти. У мене за останній час дуже розхиталася нервова система та я просто не мав сили сваритися. Через 15 хвилин після того, як Оксана пішла, дружина зателефонувала до мене та почала запитувати чому я дозволив їй піти, невже я її не кохаю і таке подібне. Я не мав сили влаштовувати розбирання та просто поклав слухавку.
Наступного дня Оксана повернулася, мовляв, дуже скучила. Вона навіть не стала просити у мене пробачення за свою витівку. Все стало так, як і раніше. Але цього разу я боявся пережити те ж саме.
Після чергової сварки Оксана пішла на день, наступного разу на тиждень, третій раз на місяць. Я вже був дуже знервований, у мене почалися проблеми зі здоров’ям та я дуже втомився жити як на вулкані.
З часом я став забувати її, подав на розлучення. Це спровокувало чергову хвилю скандалів. Цього разу ми спілкувалися з Оксаною через телефон, я навіть погрожував її заблокувати. Врешті-решт ми розлучилися.
Я взяв відпустку та став відвідувати психолога. Довгих пів року мені знадобилося, щоб привести свій нервовий стан в норму та ще пів року, щоб навчитися знову довіряти людям. Проте жінок я обходив десятою дорогою.
Так було до тих пір, поки я не познайомився з Надією. Вона працювала в сусідньому офісі та якось зайшла до нас за степлером. Ми розговорилися та я відчув, що від цієї жінки йде такий спокій, якого мені давно не вистачало. Я наважився запросити ту дівчину на каву. Відтоді ми почали зустрічатися. А через декілька місяців я запропонував коханій переїхати до мене.
Коли Надія вже розклала свої речі, несподівано для мене повернулася Оксана. Вона, наче нічого й не було, кинулася мені на шию та сказала, що дуже за мною скучила. Я забрав її руки з моєї шиї та сказав, що зовсім за нею не скучив та взагалі наш шлюб був помилкою. В той момент з кімнати вийшла Надія та Оксана наче здичавіла:
– Це через неї ти мене так холодно зустрічаєш? – потім Оксана звернулася до Надії, – А ти знаєш, що я його дружина?
– Колишня дружина.
– Не важливо. Ти ніхто, забирайся звідси.
Я сказав Оксані, щоб вона покинула мій дім без допомоги поліції. Оксана щось ще кричала, а я взяв її валізу та переставив за двері. Більше тієї скандальної особи в моєму житті не було.
