Несподівано для самого себе я втратив власну дитину. Після народження доньки, грошей на все не вистачало. Я влаштувався на дві роботи і додому приходив лише переночувати. Тепер, коли донька виросла, вона неначе забула про моє існування. Каже, що тато їй потрібен був у дитинстві, а не зараз.
Через те, що я постійно пропадав на роботі, у нас з дружиною почалися постійні сварки. Вона звинувачувала мене у тому, що в домі не вистачає чоловіка. Адже їй все приходилося робити самій. Ще й до того донька росла без батька. В таких умовах ми протягнули ще чотири роки, а потім розлучилися.
Залишившись без сім’ї і дому, вирішив полетіти на роботу за кордон. Про дитину свою я не забував. Кожного місяця платив аліменти і крім того надсилав дорогі подарунки. Я був відсутній у житті своєї дитини 15 років. За цей час донька стала зовсім дорослою. Тож коли я повернувся наша зустріч пройшла не так як мені б хотілося.
Настя звинуватила мене у тому, що я покинув її з матір’ю напризволяще. Коли я намагався пояснити, що мені довелося це зробити заради її майбутнього, донька сказала, що радше обрала б щасливе дитинство з батьком, ніж його гроші.
Моєї колишньої дружини не стало рік тому. Я хвилювався зо доньку, тому вирішив повернутися. Треба було вирішити справи із будинком, який був записаний на мою матір, і хотілося нарешті побачитися з Настею. Вона за цей час закінчила навчання і збиралася вийти заміж. Щоб компенсувати свою тривалу відсутність, я вирішив зробити рідній дитині подарунок і купив автомобіль.
Але подарунком все не виправиш. Донька не сприймала того факту, що я повернувся і хочу з нею поріднитися. Я так довго був відсутній у її житті, що просто втратив власну дитину. Як я не старався налагодити спілкування, донька не йшла на контакт.
-Ти покинув мене! Відмовився від своєї дитини! – постійно дорікала вона мені.
-Я ніколи від тебе не відмовлявся і все робив заради твого майбутнього і безтурботного дитинства. Я хотів, щоб моя люба донечка, мала все, що захоче. День і ніч працював не покладаючи рук, щоб ти мала все. Матір не розповідала тобі про багаточисельні грошові перекази? Чи може ти не отримувала подарунків, які я надсилав?
-Мені не потрібні твої гроші і подарунки. Мені потрібен був батько.
Важко чути такі слова і звинувачення від рідної дитини. Мені ж теж було не солодко. Та я не збирав здаватися. Одного разу моя дитина залишилася без батька, вдруге я цього не допущу.
Правда, ще не знаю, як знайти до неї підхід. Вона не хоче зі мною зустрічатися, не бере слухавку, коли я телефоную, а недавно, у будинку матері, я знайшов усі ті подарунки, які відправляв їй. Вони були запаковані, вона навіть не дивилася, що я їй купував.
При нашій останній розмові ми сильно посварилися. Я сказав Насті, що вона зрозуміє мене, коли сама стане мамою. Коли відчує, що означає хвилюватися за когось більше життя. На що донька заявила: «У мене ніколи не буде дітей!».
Тоді, багато років тому, намагаючись забезпечити життя своєї родини, я і подумати не міг чим це все могло обернутися. І як сказати Насті, що я збираюся зійтися з жінкою, яку зустрів декілька років тому. Після такого вона і зовсім відмовиться від мене.
