Сама не вірю, що це відбувається зі мною. Несподівано закохалася у своїх п’ятдесят. А було все так.
Я заміжня вже більше двадцяти п’яти років. Стосунки з чоловіком у мене нормальні. Ми обоє ще працюємо. Правда, я з роботи повертаюся по-різному. Часом доволі пізно. В таких випадках викликаю таксі, щоб було зручніше. Користуюся послугами постійно одного таксиста.
Якось під час поїздки він мені зізнався, що йому дуже приємно зі мною спілкуватися. Жаль, що я заміжня.
З часом зауважила, що мені також приємно спілкуватися з цим чоловіком. Не бачила в цьому нічого поганого.
На роботі також зауважили, що в мене з’явився блиск в очах. Я наче помолодшала.
Тепер додому добиралася тільки зі знайомим таксистом. Нам обом було приємно разом. Відчувала до нього особливе тепло. А незадовго зізнався він мені в коханні.
Я почувала себе дещо винною перед ним. Адже, крім спілкування, більше нічого не могла йому дати. А він нічого в мене й не вимагав. Казав, що закохався в мене буквально з першого дня. І тепер чекає вечора, щоб знову зі мною зустрітися. Тоді його день вдається.
Звісно, що я не збираюся розлучатися з чоловіком. Але й подавати якусь надію своєму новому знайомому також не хочу. Можливо, він зможе зустріти собі жінку, яка розділить з ним життя. А з мене ніякого толку. Лишень задушевна розмова.
Якось поділилася своїми думками з таксистом з цього приводу. А він розсміявся. Сказав, що, крім мене, йому ніхто більше не потрібен. Він любить лише мене.
Зізнаюся, що останнім часом він почав мені снитися. Ми разом гуляємо, взявшись за руки. Навіть одного разу цілувалися. Після цього сну я почувалася якось ніяково перед ним і своїм чоловіком. Але ж я не керую своїми снами. Мабуть, я також в нього закохана і боюся про це зізнатися навіть собі.
