Раптово вночі кинулося дзвонення в телефон. Я підняла його й почула голос дочки.
Мамо, це я Мрія. У мене криза! Мене вигнали з чоловіком. Завтра вранці я поїду до вас із татом, треба забирати мене.
Послухай, Мріє, в тебе більше немає батьків і немає батьківського дому.
Що? перебила мене дочка, Що ти сказала? Як так немає дому? Я ж єдина ваша дочка. Маю право на цю квартиру! відчайдушно орала в трубку Мрія.
Так, спокійно відповіла я, Твоя квартира закінчилася. Ми подарували її Юлі, тепер вона господиня, а ми вас з татом не знаю. Ти нам не дочка.
Більше сюди не зателефонуй. Ти все втратила! гучно завершила я наш діалог. Після того, що зробила Мрія, я мала повне право все це сказати.
Стоячи біля вікна, раптом подумала, що наша історія дійсно почалася з телефонного дзвінка.
Це дивовижне дзвіння звучало рано вранці. Я розштовхла простирадло й кинулася до телефону.
Слухаю!
На тій стороні лінії прозвучав приглушене всхлип.
Ало, ало, я вас чую. Хто це?
Тетьо, це я Валю.
Валю, чого ти мене підганяєш. Ти як сама бачиш, котра година?
Бачу. Сьогодні я йду в лікарню. У мене сьогодні операція, і мені страшно за дочку. Просиш вас тебе й Олексія не залишайте Юлю, вона ще дитина. Не віддавайте її в будинок для дітей.
Моя сестра Ольга завжди була незвичною людиною, з яскравим уявленням і нестандартними діями. Але сьогодні все перевернулося головою вниз.
Нервово крутила телефон, відчуваючи, що сталося щось серйозне, чого ще не можу зрозуміти. Мені стало тривожно.
Валю, чому не сказала раніше, чому зараз? Що з тобою? Куди тебе кладуть?
Оліка хворіла багато років, але не дала це збільшувати. Останній місяць болі стали сильнішими, вона схудла й сповзла. Діагноз був жорстоким.
Потрібна була негайна операція. Жінка не змогла зібратися з думками, щоб розповісти це мені.
Так я часто допомагала їй, поживляла грошима і ставилася як мати. І ось знову кладе мені на плечі свої проблеми й малолітню доньку.
Тетьо, ризик операції не гарантується, просиш, не забирайте Юлю.
Ми з Олексієм за годину вже потрапили в лікарню. Операція ще не розпочата, але побачити Олю ми не змогли. У коридорі сиділа, схилившись в згорток, маленька Юля. Я підійшла й обійняла її.
Мама буде мучитися? запитала дівчинка, рясніє слізьми.
Ні, мама нічого не почує, вона спатиме.
Через чотири години вийшов лікар і повідомив, що моя мала сестра померла.
Ми забрали Юлю й поїхали додому. Я зайшла до кімнати дочки й попередила, що у Юлі померла мама й дівчинка з нею живе. Мрія зазирали на мене зло й промовчала.
Через десять днів вона викинула Юліні речі з себе кімнати й заборонила туди приходити.
Розмову з дочкою було важко, вона настоєчної, і заявила, що кожного разу буде кидати Юліні речі, якщо її переселити.
Щоб уникнути війни, ми дали племінниці нашу кімнату, а ми пересунули жити в зал.
Юля була сиротою. Від Олі ми так і не дізналися хто батько. Тепер її доля залежала від нас. Тому ми ніколи не ставилися до Мрії й Юлі інакше. Вони йшли по дорозі дочок.
Прошло час. Мрія закінчила інститут і вийшла заміж. Олі був багатим і бажання мати старшим чоловіком. Ні те, ні інше її не схвилювало. Вона швидко зібрала речі й переїхала до Володимирія.
Через місяць повідомила про весілля.
Матінко, пожалуйста, щоб ця ваша улюбленка з нами не приходила. Видіти її не хочу.
Мріє, так не можна, Юля в будь-який випадок твоя сестра. Не запросити значить обіцяти нас.
Її на моє весілля не буде! категорично заявила Мрія.
Тоді ми з папою також не приїдемо.
От же добре! Согласовано.
Я заплакала, але потім зібралася й звістила про те, що ми поїдемо в Крим до будинку відпочинку.
А як весілля Мрії? здивовано запитав чоловік.
Рання, нас туди не запитали.
Юля, допоможи мені знайти будинок відпочинку.
Ми їдемо відпочивати? запитала Юлі.
Так, доню моя, ми можемо собі це дозволити.
Урух! радісно кричала племінниця, кружляючи по кімнаті.
Ми залишилися втроє. Юля закінчила школу й повинна була писати в інститут. Зробила це добре і стала студенткою Архітектурного інституту. Її мати Оля була чудовою художницею й певною власноручним колі. Юля пішла за ніж.
Або за стопами свого батька. казав чоловік Олексій, підозрюючи одну відому в місті особу, що вона й є батьком Юлі.
На це я не звертала уваги. Юля була наша донька.
Через рік ми святкували Юліне дорослість, і саме в цей день моє чоловікові стало погано. Він різко поблід й втратив свідомість. Викликати “швидку” і Олексія відвезли в лікарню.
Лікар повідомив нам, що стан тяжкий. Мій шлюб був хворий, і лише одне ліки може допомогти. Лікарі зможуть замовити ці ліки і їх доставлять протягом трьох днів. Проблема в тому, що за це ліки треба сплатити підозрілу суму. Ми були в розвалі.
Потелефонувала Мрії, знаючи, що її чоловік людина багата й зможе зробити нам підписаний папір.
Телефон підняла Мрія. Я розповіла їй про нашу проблему.
Мріє, привіт мамонько. Я звязуюся з тобою, бо твій тато хворий і дуже потрібно одне імпортне ліки, вартість, якого навіть важко назвати. Я хотіла би позичити у тебе цю суму.
Довге мовчання Мрії мене здивувало. Я норів повідомити її питання, вона відповіла.
Добре, мамо, я поговорю з Чітко і перезвоню вам.
Чекання дзвінка тривало довго. Мрія перезвонила тільки через годину.
Матінко, уявіть ситуацію. У нас Чітко вирішив мені купити круту машину, двір з супермашин і все. І я не можу ігнорувати умову, яке він мені поставив. Або він купує мені машину, або ми не даємо гроші вам.
Мрієчко, дочки, ми вам повернемо, не переживай.
Матінко, не гамсуєт, коли ви нам повернете? По чайна ложка, як це? Біді, цю машину я не бачу, як свої вушка.
Ти слухаєш, що ти говориш, Мріє? Твій тато може померти. Він потрібен твоїй підтримці.
Я нічим не зможу допомогти. Візьміть кредит у кінці кінців. На нас світ клином не дійшов.
Телефон впав з моїх рук. А сама я готова була впасти в обом як!
Тітка Марі, що з вами?
Дівчина виринула до мене й утримала, щоб я не підвели. Я плачна навзхріст.
Послухайте, тітка Марі, добудемо маминої квартири. Я й так її не зможу з легкістю використовувати, там як пять хвилин тривожить. Не відмовляйте, головне, щоб дядько Олексій був живий. Ми виставимо її нижче ринкової ціни, і ви зможете отримати депозит, який й передасте лікарям.
Дівчинко моя, ми не маємо права вас так ставити, адже це ваша квартира. Що б сказала ваша мати, знаючи, що я використовую вашу доброту.
Тітка Марі, ви ж умна жінка. Чи зараз обговорювати, що сказав моя мати. Дядько Олексій у небезпеці, його життя під загрозою. Ось головне. І тепер потрібно приймати рішення швидко й довершено. лютісворо сказала Юля.
Я обійняла пасичницю й не змогла собі думки, щоб її вдячити. Так я зрозуміла, що це єдиний шанс рятувати Олексія.
Ми виставили квартиру на продаж в той же день, яка продала швидко й за прийнятну суму.
Покупець дав депозит, поки оформляли документи, ми оплатили необхідне ліки.
Ліки доставили через два дні. Ліки допомогли. Наша Юля рятувала життя Олексію. Прямо через місяць Олексій повністю пішов з ноги. Нашому щастю не було пределу.
Після того, як Олексій засліп, ми ухвалили, щоб перейписати квартиру на Юлю. Пішли до нотаріуса, і той рекопіював документа на пасичницю. Дівчина була нам зворушена. Остальних грошей поклали в банк.
Ми жили разом, радіючи життю, як раптово дзвонив нічний дзвінок.
Це звязалася Мрія, щоб повідомити, що вона повертається додому. Чітко викинув її і виштовхнув з дому.
Я відказала.
У нас є тільки одна донька Юля. сказала їй і спускала трубку.
Через кілька років Юлія вийшла заміж. Стас був фермером. У нього був великий будинок у селі. Його господарство було успішним і приносило прибуток. Він мав намір відкрити консервний цех.
Дочка запропонувала нас переїхати жити, але ми вирішили, що краще буде, якщо ми просто навідаємося їй пару раз на тиждень.
Нас завжди чекала наша чиста й умжнена кімната. Олексій і Стас подружилися. Часто ходили на риболовлю. Олексій чим міг допомагав Стасу з господарством. Юля склала проект маленького консервного цеху. Ми жили душа в душу, великою дружньої родиною, хоча і не завжди разом. Про дочку Мрію вспоминали тільки в день її весілля, саме в цей день ми з Олексієм їхали в Крим до будинку відпочинку, саме в той, до якого ми поїхали давно. Путівки нам брала Юля. Іноді вона супроводжувала нас.
Я кожного разу в цей день думала про те, як я могла виховати таку дочь, яка схвалою ставити наше життя нижче елітного авто. А Юля, сирота, що втратила мати рано, цінила нас вище за все. Готова віддати все, що має, ради нашого щастя.
