Жарт не вдався
Жвава й весела Олеся не уявляла життя без жартів. У школі постійно кепкувала, у вузі грала у КВК. І хлопців обирала лише тих, хто вмів сміятися.
Олесю, ти їх так часто міняєш, казала подруга з університету. Один, другий, ось уже й третій.
Таню, жарт це ж мій критерій. Сама не можу без сміху. Але ж то не моя вина: Богдан взагалі не розумів жартів, а Ярик падав від сміху з усього це вже занадто, пояснювала вона.
Довго шукатимеш ідеального, посміхнулася Таня.
Люблю пожартувати. І хочу, щоб поряд був хтось схожий, говорила Олеся.
Та життя не жарт. Мені, наприклад, подобаються серйозні хлопці, відповідала подруга.
Ми з тобою різні. Мені подобаються ті, хто вміє сміятися з себе, бачить світ яскравим. Важливо лише, щоб жарти не переходили межі.
Олеся обожнала Перше квітня день, коли можна було жартувати без наслідків. В офісі вона постійно когось розігрувала, а сама майже завжди впізнавала підступ. Такий у неї був характер.
З Богданом не склалося він не розумів жартів. Ярик спочатку був норм, але деякі жарти просто не доходили.
Коли вона зустріла Андрія, здалося ось він, той самий. Одного разу вона сховалася за двері й вистрибнула з криком «Бу!», але він не злякався. Натомість через день він підкинув їй під ноги пластмасову змію, коли вона несла каву. Вона аж підскочила все розлилося.
Що за дурість? скрикнула Олеся.
Це ж «відповідь», сказав Андрій. Я не знав, що ти так злякаєшся.
Вони посварились, але потім помирились. А через місяць він із справжньою змією зявився. Вона була неотруйна, але Олеся верескнула, застрибнула на стілець.
Андрій сміявся:
Та що ти? Це ж просто жарт!
Забирай свою змію й іди геть. І це не жарт.
Так вони й розійшлися. Олеся любила жарти, але безпечні.
У роботі вона теж жартувала. Підійде до колеги Івана, скаже щось із камяним обличчям, а він біжить перевіряти. Але ніколи не ображався. Першого квітня вони намагалися перевершити один одного.
З Іваном вона спілкувалася лише як із колегою. Навіть не думала про нього як про чоловіка.
Перше квітня
Того дня Олеся спекла пиріжки. Один для Івана з сіллю й перцем.
Іване, ось тобі пиріжок, поклала перед ним і пішла.
Він машинально відкусив і вилетів із кабінету.
Колеги злякалися:
Нам теж щось підклала?
Ні, тільки йому, сміялася Олеся.
Іван повернувся:
Як я розслабився? Знав же, що від тебе чекати!
Всі реготали. Але Олеся знала він тепер придумає помсту.
Коли перед кінцем дня вона пила чай на кухні, увійшов Іван. Взяв яблуко, ніж і раптом скрикнув:
Ой, порізався! Дай рушник!
Олеся боїться крові. Кинулася шукати і наштовхнулася на рулон паперу. Взяла його руку а вона відпала й упала. Рукав був порожнім.
В очах потемніло і вона впала.
Прокинулася колІ коли Олеся прокинулася, побачивши, що Іван дбайливо тримає її руку, зрозуміла він і був тим, кого вона так довго шукала.
