Попередній шлюб моєї доньки був великою помилкою, адже вона вийшла за чоловіка, який не може забезпечити свою сім’ю всім необхідним. Що тут казати якщо вони проживали зі мною, бо Максим, мій зять, не міг придбати власне житло, навіть на оренду квартири заробити не міг. Я йому не раз говорила про те, що він не пара моїй доньці. Думала, що це стимулюватиме його заробляти більше, але де там. Він пішов з сім’ї залишивши мою доньку з дитиною.
Я постійно говорила онуку, що його батько невдаха, але Матвійко любив свого батька попри все. Максим передавав йому подарунки та гроші.
Невдовзі Аліна знову вийшла заміж, але цього разу їй пощастило зустріти більш забезпеченого чоловіка. Вони з онуком переїхали у просторий будинок. Крім того, Василь, мій новий зять, мав ще однокімнатну квартиру, яку здавав квартирантам.
Я була рада через те, що доньці вдалося добре влаштуватися та постійно їй про це нагадувала. Говорила про це й Матвію. Мовляв, він повинен цінувати все, що робить для них Василь, а ще називати його батьком. Хлопчик відмовлявся, говорив, що не може бути у нього два батька, його батько Максим та це нічого не змінить.
Невдовзі Василя не стало, будинок та квартира дісталися Аліні. На той момент Матвій вже був одружений та вони з дружиною чекали на дитину. Я сказала онуку, що якщо він назве сина на честь вітчима, то йому дістанеться квартира. В принципі, якщо буде дівчинка, то можна ж назвати її “Василина”. Матвій відмовився. Не знаю, що в голові в того молодого чоловіка.
