Колишні часи не повернеш…
Оксана змалку любила запрошувати подружок до себе. Мама завжди дозволяла адже й сама була такою. Скільки себе памятала дівчинка, у них постійно були мамині подруги, особливо у вихідні.
А вже іменини ніколи не миналися без гостей. Тато був іншим тихим, спокійним, і на маминих подруг дивився зрозуміло, інше й сам чай з ними пив, жартував. Та частіше вони сиділи самі, а він колупався в сараї друзів у нього було обмаль, хіба що сусіди.
Оксані подобалося, коли мамині подруги забігали просто так, мимохідь. Вони рідко пили вино, хіба що на свята, а от чай чи каву завжди. Коли приходили гості, у матері піднімався настрій, сиділи весело, сміялися, а то й пісні співали.
Мамо, а можна, щоб Марійка з Галею до нас завітали? питала вона.
Звісно, донечко, нехай приходять. На столі печиво й цукерки, частуй, і йшла на роботу.
Якщо подруги довго не заходили, мати пекла пиріжки й говорила:
Запрошу хоч Наталку й тітку Ганну сусідок наших. Оксанко, сбігай до них, поклич.
Так і жили. Коли Оксана вчилася в університеті, приїздила на вихідні з подругою, а то й на канікулах могла її привезти, звісно, з маминого дозволу. Звичка матері приймати гостей перейшла й до доньки.
За чоловіка вона вийшла на останньому курсі за однокурсника Івана. Жили окремо, вона запрошувала подруг. Іван спершу не схвалював. Але зрозумів, що для дружини це важливо.
Ваню, у нас завжди були гості, я до цього звикла. Ти ж не проти, якщо до нас теж іноді будуть приходити?
У нас же в домі гості рідкість. Моя мати не дуже гостинна, не любила нікого приймати. Якщо батько раптом приведe друга з роботи скандалу на весь вечір не уникнути. Але я не проти, якщо тобі так хочеться, і чоловік звик.
Разом вирішували, кого запросити, і згодом виробилося коло близьких друзів. Іванові не подобалася подруга дружини Софія. Вона була самотньою, овдовіла, і завжди трохи сумною.
Як ти з нею дружиш? висловлювався чоловік. Вона завжди похмура, і слова з неї не витягнеш. Якщо не жартувати й не сміятися навіщо тоді взагалі приходити в гостину?
Але вона розмовляє зі мною, радить, і я прислухаюся. Софія поганого не порадить. Вона вміє слухати й не розповість нікому секретів. Якщо хочеш поділитися проблемою їй можна вірити. Так, вона не компанійська. Не сміється голосно, не жартує. Але іноді хочеться поговорити по душі саме з такою.
Ну знайшла кого слухати, сухота
Ні, Ваню, вона мені подобається. Софія не хоче бути в компанії, тому іноді заходить одна. Мені з нею спокійно й затишно. Вона ніколи не скаржиться на життя і підтримує мене. Такі подруги потрібні.
Минули роки. Іван із Оксаною збудували великий дім, народили сина, і все так само зустрічалися з друзями. Іноді гуляли з дітьми, але частіше сиділи в їхньому домі місця було багато, дітям розгулятися де.
Дві подруги Оксани жили зі свекрухами там особливо не пожартуєш. Тільки одна Тетяна мешкала з чоловіком і сином окремо, але й вона також приходила до них. Іноді збиралися всі разом із чоловіками. Вони трохи випивали, то в сараї сиділи, то в лазні. Так і проводили час.
Одного разу Софія, завітавши, промовила:
Оксано, я б тобі не дуже довіряла Тетяні. Будь з нею обережна вона занадто багато уваги приділяє твоєму чоловікові.
Що ти кажеш, Софіє? Тетяна просто весела, любить жартувати, заступилася вона за подругу.
Але потім довго думала над її словами.
У самої немає чоловіка, то й заздрить, мабуть. До речі, мені й мама колись казала триматися подалі від самотніх подруг. Треба якось віддалитися від неї.
Поговорила й із чоловіком.
А я що казав? Бачив, що вона якась непрозора
Зрештою, Оксана викреслила Софію зі списку подруг, але в її житті нічого не змінилося. Вони як і раніше зустрічалися з друзями. Жили дружно. Якщо хтось відїжджав виручали один одного, забирали дітей із садка.
Оксано, виручи, заб Оксано, виручи, забери мого Мишку з садка, часто дзвонила Тетяна, мій Тарас сьогодні з друзями на рибалці, а я затримуюсь на роботі.
Час минав. Одного разу Оксана прийшла за своїм Яриком і зустріла Тетяну. Вийшовши з садка, вирішили пройтися з хлопцями парком. Поки йшли, Мишко раптом запитав у матері:
Мам, а дядько Іван сьогодні до нас прийде? Вчора він мені смачні чіпси приніс.
Тетяна нічого не відповіла, лише почервоніла, а в Оксани серце стислося адже її чоловіка теж звали Іваном.
Вчора ввечері він їздив до брата казав, допомагав з меблями. Повернувся майже опівночі, пояснив, що забарився.
Та годі, Іванів на світі багато, відігнала підозру Оксана. Та й у Тетяни ж є чоловік.
Потім вона помітила, як Тетяна взяв телефон, але він був розряджений.
Тетяно, візьми мій, якщо треба подзвонити?
Ні, не терміново, вдома підзаряджу, відповіла подруга.
До парку вони не пішли Тетяна раптом поспіхом повела Мишка геть.
Оксанко, забула, треба до матері зайти. Парк іншим разом, і швидко пішла, залишивши Оксану в задумі.
Ну що ж, підемо з Яриком додому.
Дорогою їй у голові крутилися спогади. Як Іван завжди хвалив Тетянині торти вона часто приносила власний медовик.
У Тетяни надзвичайно смачні торти, хвалився він усім, навіть у її присутності.
Оксано, у тебе такий уважний чоловік. Мій Тарас ніколи не похвалить, жалілася Тетяна.
І ще Іван завждьожартував саме з нею.
Невже між ними щось є? пронизала думка. Та ні, не може бути! але підозра вже врізалася в серце.
Чоловікові вона нічого не сказала. Зате подзвонила дружині його брата.
Наталко, ви вчора купували меблі? Мій Іван казав, що допомагав вам
Твій Іван? Його вчора не було, відповіла Наталка. Ми нічого не купували, все є. А що?
Та нічого Мабуть, я щось не так зрозуміла, поспішно відповіла Оксана і положила трубку.
Серце защеміло ще сильніше. Чекала, поки чоловік повернеться з роботи. Іван прийшов, поїв і пішов до сараю, забувши телефон. Вона побачила повідомлення і серце впало.
Я не звикла лізти в його телефон, але вона відкрила повідомлення від Тетяни: «Мій Мишко проговорився твоїй дружині, що ти вчора був у нас».
Оксана спалахнула. З телефоном у руці увірвалася в сарай.
Що це таке?! Прочитай і поясни!
Іван прочитав, підняв на неї очі.
Пробач Але це правда. Брехати немає сенсу я вчора був у Тетяни.
Вона застигла. Сподівалася, що він заперечить, що все виясниться. Але ні.
Зрадники! Обоє! Оксана розвернулася й вибігла.
Через деякий час Іван увійшов у дім.
Оксано, давай забудемо. Або зробимо вигляд, ніби нічого не було. Я ж зізнався Більше таке не повториться. А твоя подруга ну, просто не спілкуватимешся з нею. І все буде, як раніше.
Просто? вона дивилася на нього з болем. Ні, Ване Не можна зробити вигляд, ніби нічого не сталося. Ти зрадив мені, можливо, не вперше. Я більше не вірю тобі. А Софія вона ж була права. А я її образила, відвернулася.
Вона зібрала речі чоловіка й виставила чемодан за двері. Тієї ночі Іван не ночував вдома поїхав до матері. Наступного дня Тетяна навмисне чекала її біля садка.
Оксано, пробач, це непорозуміння Я не твоєму Івану писала, просто помилилася.
Тетяно, ти більше не моя подруга. А Іван не мій чоловік. Я подаю на розлучення. Прощавай.
Тетяна розгублено дивилася вслід, а потім крикнула:
І вали звідси! А твій чоловік тепер мій!
Оксана вже не сумнівалася. І справді незабаром Іван оселився з Тетяною, виховував її сина. А свого чоловіка вона вигнала.
Одного дня Оксана купила торт, невеличкий подарунок і з Яриком пішла до Софії. Та дуже здивувалася, побачивши їх на порозі.
Софійко, вітаю. Впустиш нас?
Заходьте.
Ярику, іди в кімнату, там іграшки й фломастери, малюй, промовила Софія. А ми з мамою будемо на кухні, потім покличемо тебе на чай.
Софіє, пробач мене. Я тебе образила даремно. Ти намагалася відкрити мені очі, а я Бачиш, яка я наївна була Іван і Тетяна справді мене зрадили. Тепер я подам на розлучення. А він пішов до неї. Пробач вона обняла подругу. Будь ласка, не сердься.
Я вже не сержуся, Оксано, усміхнулася Софія. Я тебе розумію. На твоєму місці я теж спочатку не повірила б.
Вони весело спілкувалися, потім утрьох пили чай, а Ярик смішив їх. А що робити зрада чоловіка й найкращої подруги БуваТаке трапляється, але життя триває, і Оксана зрозуміла, що тепер у неї є справжня підтримка людина, якій можна вірити.
