Щиро скажу, що дуже зраділа, коли мій син розповідав про свою дівчину й ненароком проговорився, що у неї є власна квартира. Не те щоб я була ласою до чужих квартир, чи ще щось, але перспектива того, що після одруження вони не витрачатимуться на кредит чи оренду мене дуже радувала. Дівчина жила у звичайній однокімнатній квартирі з хорошим ремонтом. З появою діток їм могло б забракнути місця, але поки їх лише двоє, то вистачило б з головою, але після одруження виявилось, що дівчина зовсім не хоче пускати чоловіка у свій дім й порадила йому взяти житло у кредит.
Моєму сину Романові недавно виповнилось 30 років, а його Юля всього лише на кілька років молодша. Син переїхав від мене й почав орендувати власне житло, щоб жити самостійним життям ще кілька років тому, а минулого року він познайомився з дівчиною. Після знайомства з нею, я не могла нарадуватися за сина, адже було видно, що вони кохають один одного. Починати жити разом вони вирішили лише після весілля, а я вдобрила їхню таку ініціативу, а навіщо спішити?
Невимовно мене тішило й те, що дітям не прийдеться жити з батьками, чи платити великі гроші за кредит чи оренду, адже Юлі подарували квартиру.Її батько, що покинув її, коли вона ще була немовлям, раптом зрозумів свою помилку й вирішив так згладити свою «провину». Юля не стала відмовлятися від такого подарунка й відразу переселилась туди, а згодом й ремонт зробила та меблі купила й все необхідне.
На жаль, нас із сином батько також покинув, коли йому ще не було 10 років, але ніхто йому такого подарунку не зробить, бо чоловік вважає, що достатньо зробив у вихованні сина своїми копійковими аліментами. Та й мій Роман не такий, що буде чекати «манни з небес», тому після університету почав жити окремо, спочатку разом з друзями орендували квартиру, тепер самостійно.
А недавно повідомив мені, що збирається купувати двокімнатну квартиру в іпотеку, обґрунтовує це тим, що достатньо заробляє й за кілька років зможе її закрити. Я не стала сперечатися з таким його рішенням, але все одно не до кінця його розумію, бо ж це кілька років жити у суцільних обмеженнях, а раптом щось трапиться?
Я б ще зрозуміла, якби у них не було інших варіантів, а так то є ж квартира на початок. Нехай би пожили там, повідкладали й купили щось більше. Кому потрібні ці іпотеки й кредити?
Але мій син й невістка стояли на своєму, що “по-чоловічому” буде правильно, якщо він приведе її у власний дім, а не прийде вже на все готове. Коли я розговорилась з ними про це, то Юля розповіла, що ту квартиру буде здавати в оренду, а отримані гроші витрачатиме на свої потреби, бо мій син став головою їхньої родини й він має сплачувати кредит й забезпечувати їх.
Я не можу зрозуміти до кінця, ні невістку, ні сина, можливо тому, що все змінилось за ці часи. Підкажіть мені, як розуміти поведінку невістки: вона розумна, чи жадібна?
