В мене є невістка. Дуже складна людина. А ще дуже прискіплива та любить рахувати гроші. Особливо чужі.
В неї минулого місяця було день народження і я вирішила подарувати їй гарний набір приємностей по догляду за тілом та ще деякі дрібниці для домашніх спа-процедур. Такий подарунок я вирішила зробити, адже невістка не казала, що хоче і я вирішила, що таке сподобається кожній дівчині. Та й чоловіку, чом би й ні?
Прийшли ми на святкування, я вручила невістці подарунок. Вона мені подякувала та навіть була рада такому подарунку, а пізніше я дізналась, що вже після святкування, вона сказала моєму сину про те, що я, бачте, дуже дешевий подарунок їй зробила.
Я, звісно, хотіла б подарувати щось дорожче, але я пенсіонерка та не можу собі такого дозволити. Тим більше, що того місяця день народження було ще й в мого брата.
Через деякий час до мене приїхала моя донька. В неї якраз день народження мало бути і вона хотіла провести його в родинному колі. Тому разом з моєю онукою та своїм чоловіком приїхала в гості. Я не знала, що конкретно хоче моя донька, та й вона теж не знала. Тому я дала їй півтори тисячі гривень.
Як тільки про це дізналась невістка, то влаштувала скандал. Вже мій син розповів мені всі її претензії, які йому, так само як і мені, не зрозумілі.
Невістка сказала, що знає точну суму, яку я витратила на її подарунок, адже все підрахувала. Вісімсот тридцять вісім гривень. А от доньці своїй дала півтори тисячі. Та й сину своєму я дала півтори тисячі. Це, за її словами, несправедливо. Проте це є мої діти, як-не-як. Звісно я їм все найкраще. Тим більше з невісткою в мене відносини завжди були напруженими і вона мені багато всякого колись наговорила.
Я зателефонувала невістці, щоб пояснити,чому так сталося і дізнатись, чого взагалі виникли такі претензії. Але замість розуміння та адекватного діалогу я отримала ще одну претензію: я неоднаково люблю онуку від доньки і онуку від невістки. Чому? Бо дала її доньці п’ятсот гривень, а онуці від моєї доньки аж цілу тисячу.
Так,виглядає так, ніби це неправильно та робить різницю між дітьми. Але онуці від доньки тринадцять і вона збирала собі на телефон, а онуці від невістки п’ять і вона ще мала для таких грошей. Я вважаю, що треба робити подарунки дітям в еквіваленті, що відповідає їхньому віку та потребам.
Але невістку не переконаєш. Вона впевнена, що в мене багато грошей і я можу купувати всім однакові подарунки на право і на ліво. Й таке її відношення до мене відбиває бажання дарувати їй подарунки взагалі.
Як бути далі не знаю, але можливо колись ця людина зрозуміє свою помилку.
