Ми щойно відсвяткували весілля молодшої доньки. Не встигли відійти від гулянь та святкування, як в родині почалися конфлікти та образи. Вся справа у подарунку, який ми з чоловіком зробили молодятам на весілля.
У нас з Андрієм дві дитини хлопчик та дівчинка. Народилися вони з великою різницею – 12 років. Народження доньки стало для нас справжнім сюрпризом. Річ у тому, що під час перших пологів виникли ускладнення й лікарі попередили нас, що дітей ми більше не матимемо. Ми були раді, що маємо сина, тому більшого і не хотіли. Коли Роману виповнилося 12 я дізналася, що знову вагітна. «Справжнє диво» – говорили лікарі. Так у нас народилася донечка Олеся.
Роман, закінчивши навчання, одразу надумав одружуватися. Донечка була ще маленькою, у нас не було можливості зробити сину і весілля, і дорогий подарунок. Тому ми запропонували вибір: або ми оплачуємо весілля, або віддаємо певну суму на їх розсуд. Син з невісткою захотіли весілля. Тоді ніяких образ не виникло, Рома поставився з розумінням до нас та дякував за організоване свято.
Жили син з дружиною на квартирі, яку вони винаймали. Жити біля нас невістка Інеса не захотіла. Наш син займав високу посаду, через два роки його знову підвищили, тож тепер він мав змогу самостійно придбати житло. Вони зі своєю дружиною купили трикімнатну квартиру.
Час минав Олеся підростала й ось настав час і їй пов’язати свою долю з коханою людиною. На той час ми не відчували потреби у фінансах, тож змогли на весілля подарувати доньці однокімнатну квартиру.
Про свій намір ми з чоловіком нікому не розповідали. Прямо на весіллі під час тосту повідомили цю радісну новину молодятам та вручили ключі від їхнього житла. Після чого наша невістка демонстративно встала за столу й покинула ресторан.
Наступного ранку до мене зателефонувала Інеса та почала мене вичитувати. Мовляв, ми сильно їх образили. «Своїй коханій донечці квартиру готову подарували, а для сина й копійки не дали! Він важко працював, здоров’я надірвав аби придбати нам власне житло. А що зробила ваша Олеся? Просто народилася?» – кричала вона мені у слухавку.
Я нагадала цій особі, що це ми оплатили їх весілля та подорож, а її батьки й копійки не дали ні на що. Чому вона їм не висловлює претензії.
-Зробити весілля сину – це ваш обов’язок, як батьків. Наречений повинен все оплачувати. А мої батьки допомагали робити ремонт у квартирі, поки ви зі своєю донечкою бавилися.
Наступні її слова мене просто вбили. Невістка поставила ультиматум: або ми переписуємо на неї квартиру, у якій зараз проживаємо, або ні сина, ні онуків більше не побачимо.
–Де ж нам тоді жити? – розгублено запитала я.
-Це вже ваші проблеми. Ви ж знайшли гроші на квартиру для Олесі.
Оскільки ми відмовилися йти на повідку у цієї нахаби, свого слова вона дотримала. Внуків ми не маємо права бачити, син такою перестав з нами спілкуватися. Вся ця ситуація крає наше батьківське серце. Що робити не знаємо.
