Максимові виповнилося вже три рочки. Хлопчик був неквапливим у своїй поведінці, однак доволі спостережливим. Проте нерозважливі дорослі вміють швидко причепити ярлика. Через повільність знайомі почали поза очі називати хлопчика недор0звиненим.
Звісно, що такі слухи дійшли і до мами та зранили її серце. Жінка для впевненості у власній правоті записалася на прийом до психолога.
Лікар оглянув хлопчика і сказав, що він здоровий – лиш темперамент у нього флегматичний. Це і відбивається на його рухах. Він повільніше все робитиме, ніж інші. До цього треба просто звикнути. Це не вада і не відсталість, а один з різновидів темпераменту людини. Таких людей у світі дуже багато.
Нещодавно зателефонував рідний брат тата Максима, який проживав тривалий час за кордоном, напрошувався на кілька днів у гості. Звісно, що тато зрадів, бо вже засумував за братом Ігорем.
Усі чекали на приїзд гостей. І ось цей день настав. Ніхто й не підозрював, що з приїздом гостей життя сім’ї перетвориться на страждання, особливо матері Максима. Суть полягала в тому, що в Ігоря також була маленька дитина – дівчинка Оленка. Їй було всього лиш два рочки. І дружина Ігоря постійно проводила паралель з Максимом, з обуренням називаючи малого недорозвиненим. Невгамовно ділилася успіхами своєї донечки, що ранило серце матері Максима. Людмила не могла довести жінці, що її дитина також нормальна і що робити такі порівняння, коли дитина все чує, є дуже некоректно щодо Максима.
Людмила навіть попросила, щоб вона закрила цю тему і не травмувала більше її дитини. Однак гостя наче не дочувала, чи хотіла всім продемонструвати перевагу своєї дворічної доньки, тому ще більше розійшлася і насміхалася з Максима прямо в лице.
Врешті Людмила не витримала і сказала чоловікові, щоб він відправив гостей до когось з родини, бо всі ці дні стали для неї великим випробуванням.
Так увечері гості виїхали жити до свекрухи.
Наступного дня із самого ранку раптом зателефонувала свекруха. Людмилу аж пересмикнуло – хто його зна, що там на неї невістка наговорила.
– Скажи, дитино, що там учора у вас трапилося? – лагідним тоном попросила матір чоловіка.
І Людмила розповіла все, як було.
-Он у чому річ, – підсумувала вона. – Тепер усе мені стало зрозуміло.
Коли невістка прокинулася і розпочала день з розповіді про відсталого Максима, свекруха зупинила її доволі несподівано:
-Знаєш. Я тут трохи грошенят прискладала. Думала – подарую вам на машину. Але коли з Максимом така біда трапилася, то вирішила віддати йому на лікування. Все таки здоров’я є важливішим.
Після цих слів свекрухи невістка припнула язика.
