Вже досить давно, а саме чотири роки, тому я вд0ва. Чоловіка не стало, от і залишилася жити сама. Залишилася в мене двокімнатна квартира, яку ми придбали в центрі міста. А згодом від тітки дісталася ще одна квартира. Також двокімнатна, але знаходилася в менш престижному, проте все одно не поганому районі.
Вирішила я цю квартиру здавати в оренду. Знайшла хороших порядних квартирантів. Протягом двох з половиною років все було дуже добре. Я щомісячно приходила по плату за квартиру заодно перевіряючи в якому стані квартира. Та й часто, коли приходила по оплату, просто посиділки за чаєм.
Загалом все було добре. А потім мій син Роман став дорослим та знайшов свою другу половинку. Я була рада за сина, бо видно було, що він кохає свою обраницю. Невістка моя, Анна, також сильно та щиро кохає мого любого сина.
Звісно Анна трохи запальна була характером, бо ж бували в нас з нею непорозуміння та сварки. Але я не ображалася на невістку ніколи, бо ж непорозуміння завжди вирішувалися і вибачалися ми одна перед одною завжди.
Загалом коли Анна з Ромою побралися та стали будувати своє гніздечко я запропонувала їм ту квартиру, яку отримала від тітки. Але молодята сказали, що хочуть самостійно придбати житло. Я не стала примушувати та переконувати, бо ж це їхнє бажання. Ту квартиру вирішила продовжувати здавати, а як щось то віддам їм, щоб вже самостійно розбиралися, що хочуть з нею робити.
Я так хотіла зробити до нещодавньої події. А точніше до мого ювілею. Я захотіла провести цей день для себе, а не біля плити, тому ми замовили ресторан. Прийшли всі мої близькі та родичі і звісно ж Рома та Анна були також.
Коли вони вже збиралися йти, бо онучці потрібно спати, маленька дівчинка ще, то не могла невістка довго знайти свій телефон. Вже все на світі обшукали, але не могли його надибати. Тоді я вирішила полегшити наші пошуки та зателефонувала Анні.
Гості також притихли, коли побачили як ми метушимося. І тут на весь ресторан роздалася мелодія, яка супроводжувалася квоканням курки. Анна швидко почервоніла наче буряк, побігла до місця, звідки лунав звук і куди в той же час дивилися здивовані гості.
То був телефон невістки. Вона швидко вимкнула телефон та так само швидко пішла разом з Ромою та донькою. А я була принижена на власному святі. Чому вона так вчинила? Чому вона вирішила таке покласти на мій дзвінок. Що я такого їй зробила?
Від того часу ми майже не спілкуємося. Поговоривши з сином я була вкрай здивована, адже він не вважав, що це щось серйозне та образливе. А мені справді було неприємно. Особливо чути перешіптування гостей після їхньої, можна сказати, втечі.
Квартиру я передумала оформлювати на сина. Можливо я отримаю хоча би елементарні вибачення. Але поживемо – побачимо. Якщо ж вони продовжать сприймати мене як курку, то це вже їх вибір і їх право, але переписувати майно на них в такому випадку я бажання не маю…
