Наш син став батьком тиждень тому. А ми відповідно – дідусем і бабусею. Це був наш первісток, то ж ми були дуже щасливі. Давно вже не відчували дитячих обіймів і ніжного запаху, а тут таке щастя.
Накупили подарунків ми багато. Це були і всякі іграшки, одяг і літній і зимовий на виріст, золотий ланцюжок з хрестиком, годувальний столик і гойдалка-колиска.
Так як доходи у нас скромні, а порадувати онука нам дуже хотілося – то годувальний столик і гойдалку ми придбали такі, які були у використанні. Та й що тут такого, якщо вигляд і стан у них був повністю ідеальний.
Гойдалка була чудесна – мала кілька різних положень, білий та рожевий шум, а також мелодії. Це просто знахідка для матусь – вложиш дитинку, а гойдалка допомагає заснути. У мій час такого не було.
От тільки наша невістка наче здуріла. Вона одразу скривилася на обличчі і сказала нашому сину негайно винести на сміття цей непотріб. Ми були спантеличені.
Виявилося, що їй не підходить, бо подарунки не запаковані в коробку, а отже хтось ними вже користувався. Ми і не приховували цього. Лише хотіли зробити приємно.
От тільки Вікторія кричала, що її дитина повинна мати все нове, а це їй не потрібне. Бридко їй новонароджену дитину ставити в чужі речі.
Невістка здійняла галас на увесь ресторан, де були хрестини. Нам з чоловіком стало так образливо і соромно одночасно. Вона нас принизила при всіх гостях.
А ми лише хотіли зробити приємно. Ми ж нічого не можемо зробити з тим, що не заробляємо мільйони, і живемо в середньому достатку. Та й дитину любимо не менше, ніж багаті батьки Вікторії.
