Це ж треба, щоб син вибрав собі таку непутящу дружину. Вареників вона ніколи не ліпить, бо вважає, що ця страва зовсім не корисна. Як вона каже, картопля в тісті. Постіль і білизну не прасує. Каже, це час викинутий на вітер.
Дивуюся, як мій син спить у такій непрасованій постелі. Я ж ніколи такого не допускала, щоб у мене наволочка чи простирадло були не накрохмаленими і не відпрасованими.
А вона , бач, навіть сорочок моєму Юркові не прасує. Каже, дорослий, хай сам про себе подбає.
– Навіщо тоді було йому одружуватися, коли жінка за ним доглядати не бажає, – питаю невістку. А вона хамить:
– Дружина – це не слуга. Доглядаю за нашими дітьми, бо вони ще малі, щоб робити це самостійно. А за дорослою здоровою людиною не збираюся доглядати. Має ріки і ноги такі ж, як і я.
– От які тепер пішли сучасні жінки, – скаржусь невідомо кому.
І шкода стало сина, що нема кому за ним доглянути, як належиться. Він же мужчина. Усі мужчини, як діти, -потребують догляду.
А невістка з характером. Каже:
-Не подобається йому? Чемодан в руки і під мамцине крило. Я його під спідницею не тримаю.
-Он глянь, у сина на шкарпетках дірки утворилися, – торохкочу своє.
-Магазин знає де? От хай сходить і купить собі упаковку, – відповідає вже роздратовано Юля.
-Хіба ж ти не знаєш, що він сам не купить. Так мі буде в дірявих ходити…
Після цієї фрази посипався шквал емоцій. Краще була б не рухала невістки.
-Якщо ви такі мудрі, то чого ж ви його не навчили? Що він уміє робити скажіть? Навіть сміття з хати не годен винести. Уся хатня робота моя. Навіщо мені такий чоловік здався, що навколо нього треба крутитися, як біля мальованого яйця. Забирайте собі його додому і годуйте з ложки!
