Сестра чоловіка була певна, що це ми маємо пестити її дітей.
Сестра мого чоловіка завжди воліла неясні натяки. Коли вона казала «Той новий мультик треба б подивитися з дітьми», це означало, що мій чоловік мав негайно зірватися й повести небожів у кінотеатр. А якщо лунало «На дворі така гарна погода, а ви вдома сидите», то це було прохання взяти її дітей у парк на атракціони. Звісно, за наші гроші.
Я ж ніколи не розумію натяків. А коли вони ставали зовсім очевидними, робила вигляд, ніби не помічаю. Хочеш щось просити — кажи прямо. Не вигадуй. А от мій чоловік завжди швидко зрозуміє, що потрібно його сестрі.
Він любить своїх небожів. І, на мій погляд, занадто їх балує. Почуття Наталі зрозумілі, її бажання, щоб діти проводили час більш насичено — теж. Але, на мою думку, це обов’язок батьків — організовувати дозвілля своїх дітей. Різні там бабусі, дідусі чи вуйки й тітки не повинні цього робити.
Звісно, іноді можна й чужих діточок порадувати. Все ж рідня. Але це точно не обов’язок! Був нещодавно день ангела у нашого небожа, Олежка. Його день народження вже минув, і ми подарували непоганий подарунок. Але Наталя, як завжди, прийшла з натяками. Мабуть, вважала, що якісний велосипед — так собі подарунок. Хоч він коштував нам чимало. Наталя подумала, що було б добре відвезти хлопчика на вихідні до Польщі. І вона з ним, адже маленькому не можна самостійно подорожувати.
Мовою натяків це звучало так: «Олежко завжди мріяв побачити Європу». А розшифрували це нам уже на свято, коли брат передав Наталі торт, а не путівку. Мене на святкуванні не було — працювала. Чоловік поїхав сам. Він подарував небожеві подушки, які складали його ім’я. Ми довго шукали в інтернеті щось особливе для такого дня. Зазвичай у домі Олежка таке не святкували.
З кожним роком запити Наталі все зростають. Мені це вже набридло. Але чоловік так сильно любить своїх небожів, що я нічого не могла вдіяти. Він завжди мріяв про свою дитину, але щось не склалося. Тому й переніс усе тепло на дітей сестри. Їй варто було лише попросити їх скривити милі мордочки й чогось пожалібно випросити. І мій чоловік уже біг виконувати їхні бажання. Я це розуміла, але він не вірив, що його сестра здатна так цинічно використовувати дітей. І раптом я завагітніла.
Відразу сказала чоловікові. Він був у нестямі від щастя, майже танцював навколо мого округлішого живота. Коли Наталя знову попросила про подорож, він, звісно, відмовив і повідомив, що скоро в них буде власна дитина. Тоді його сестра образилася й випхнула його. Потім набрала мене й почала скандалити. Питала, як я посміла завагітніти. Звинувачувала, що я це спеціально, щоб її діти страждали. Я не слухала її крики й просто поклала слухавку.
Після цього прийшли небожі з мальованими власноруч листівками. На них було написано: «Дядьку, будь ласка, не кидай нас» і «Навіщо тобі свої діти, якщо в нас уже є ми?». Вони підстерігли чоловіка біля роботи. Цікаво, хто ж міг підказати їм цю чудову ідею? Навряд чи самі додумалися б. Не знаю, хто це міг бути. Але Наталя прорахувалася, і вийшло все навпаки.
Чоловік повернувся додому, приніс ті самі листівки й докоряв себе за те, яким був дурнем усі ці роки.
— Я просто безсоромний дурень! «Дядьку, у нас мікрохвильовка зламалася, ми після школи їжу підігріти не можемо, газу боїмося. А у мамочки грошей на нову немає, купи, будь ласка!» — він передражнював дітей. — Ось вона завжди так робила! Підмовляла дітей, а ті нили. А я чомусь вірив. Ось же я дурень!
Він у мить змінив свою позицію. Раніше допомагав Наталі чим міг, віддавав останні гроші, щоб небожам було добре. Тепер же сів і записав у блокнот усі суми, витрачені на дітей сестри.
Після цього Наталя була настільки нахабною, що прийшла до нас додому на розмову.
— Раз у вас скоро буде своя дитина, може, брате, подаруєш нам щось востаннє? Я більше не прийду. Автомобіль мені потрібен, щоб дітей возити, — заявила вона з порога.
У відповідь чоловік сунув їй у руки свої записи й вимагав повернути всі витрачені кошти. Дав півроку. І випхнув за двері.
— Іди. Тобі ще на роботу влаштуватися треба, — кинув він сестрі вслід.
Тепер подруги Наталі пишуть мені в усіх соцмережах. Звинувачують, що через мене діти лишилися їжі й чоловічої опіки. Я їх усіх посилаю. Наталя й так непогано влаштувалася — отримала всю батьківську спадщину, включаА ми тепер чекаємо на нашу дитину, і це найкраще, що могло статися.
