Моя подруга – найбільш комунікабельна і позитивна людина із всіх, кого я знаю. Вона фактично не сприймає негатив. І це стало їй в пригоді, коли одружувався її син Микола.
Його обраниця поводила себе як аристократка. Кожен її погляд на свекруху був з такою високомірністю і зневагою, що аж мороз по шкірі йшов. Хоча насправді сама собою вона взагалі нічого не представляла.
Дивно, адже батьки Ольги були чудовими людьми. Вони легко знайшли спільну мову із свахою і навіть намагались виховати доньку, прочитати їй мораль, коли вона вчиняла негарно.
Та минав час, а ось такі стосунки дівчини із свекрухою ставали загальноприйнятими. Коли в сім’ї з’явилося двоє діток, Оля сама справлялась із їх вихованням. Але нещодавно дізналась, що вагітна третім. При цьому на роботі вона чекала підвищення на більш високооплачувану посаду.
Звичайно, після народження малюка керівництво входило у положення і старалося десь уступити багатодітній матері, але з часом все це припинилося. Довелося обирати між роботою і сім’єю. Свекруха дізналась таку новину і вирішила допомогти дітям. Для початку звільнилась із роботи, а потім і запропонувала невістці свою допомогу.
Наталя Романівна гідно виховувала діток і навіть встигала захищати Олю в очах людей, які намагалися осудити її, як погану матір. Перше, що вона говорила: « Мій син любить її і підтримує, значить все добре». Друге – «Вона народила мені таких прекрасних діток. Що ще хотіти?»
Я думаю, всім треба повчитися терпимості і позитиву у моєї подруги. Не зважаючи на негатив і надмінність невістки, вона продовжує її захищати і любити.
