Ще зі шкільної парти я знав, що хочу одружитися лише з Мирославою. Вона тоді мені дуже подобалась та я часто з нею спілкувався. Менше за все мені хотілося зізнаватися у своїх почуттях, бо я боявся отримати відмову. Мирослава була нашою шкільною зіркою. Вона має чарівний голос та музикальний слух, до того, грає на гітарі та навіть сама піше пісні. Багато хто хотів би з нею зустрічатися.
Я розповів мамі про своє захоплення та вона стала відмовляти мене від мрій про Мирославу:
– Олеже, така жінка буде абсолютно непридатна в побуті. Буде тобі увесь день грати на гітарі, а ти посуд митимеш. Ти цього хочеш?
– Мамо, до чого тут побут? Якщо є кохання, то ми все зможемо та якось домовимось. Я не хочу одружуватися з кимось іншим.
На щастя, після закінчення школи я набрався сміливості та зізнався Мирославі у своїх почуттях, вона відповіла мені взаємністю та ми почали зустрічатися. Через декілька років одружилися. У мене була квартира та ми стали проживати в ній.
Моя мама дуже боялася, що я буду голодний та стала кожен день приходити до нас, щоб принести черговий контейнер з їжею. Мирослава, попри перестороги матері виявилася доброю господинею. До домашніх справ вона підходила з властивою їй творчістю та готувала дуже смачно. Візити мами з їжею її дуже ображали.
– Невже твоя мама думає, що я тебе не годую? – неодноразово запитувала вона.
– Не звертай уваги, я люблю вас обох.
Мама не втрачала можливості, щоб не зробити Мирославі зауваження. Її улюбленим заняттям було прийти до нас в гості без попередження та ще й когось з собою привести, щоб він став свідком того, що Мирослава погана господиня. Та нічого у мами не вдавалося та в черговий раз вона йшла від нас з поганим настроєм.
А потім мама стала наполягати на тому, щоб ми народили їй онуків. Ми з Мирославою домовились, що з цим питанням поспішати не будемо. Дружина зараз присвятила себе творчості та поява дитини зараз не дуже доречна. Мама звинувачує мою дружину в егоїзмі.
Говорить, що жінка повинна сидіти вдома та виховувати дітей, намовила усіх родичів, щоб вони її підтримали. Мирослава все розуміє, але з кожним приходом мами її нерви починають потрохи здавати та вона все частіше просить мене вплинути на неї, щоб таких візитів більше не було.
А коли мама приходить до нас та Мирослави немає в той час вдома, то вона починає готувати та прибирати. У мене язик не повертається зробити їй якесь зауваження, це ж моя мама, вона мене виростила та вона образиться на мене.
Я знав на що йду, коли одружувався з Мирославою. Життя з творчими людьми ні на що не схоже, але я не хочу іншої дружини, для мене моя дружина найкраща та я не хочу, щоб через мою маму зіпсувалися наші стосунки.
Скоро в Мирослави буде прорив у її кар’єрі, зараз вона грає та співає в одному популярному пабі нашого міста. А нещодавно її помітили та запросили на прослуховування. Я дуже радий за свою дружину.
Я задоволений тим, що у мене є, а моя мама та родичі хочуть переконати мене, що це не так.
Що мені робити? Не знаю.
