**Нові сусіди**
Підійшовши до свого підїзду, Марічка помітила, як туди зайшов незнайомий чоловік, штовхаючи перед собою хлопчика з рюкзаком за плечима. Вона прискорила крок і ввійшла майже слідом.
“Цікаво, в яку квартиру вони йдуть? Ніколи їх не бачила”, подумала вона, піднімаючись сходами на кілька ступенів позаду. Вони зупинилися на третьому поверсі, якраз навпроти її дверей. Чоловік відчиняв замок.
Добрий день, привіталася Марічка, дістаючи ключі з сумки.
Добрий день, почула у відповідь, і вони зникли за дверима.
“Нові сусіди, подумала вона. Якийсь похмурий, буркнув і все. Не дуже-то привітний”.
Три місяці тому поховали Ганну Степанівну, яка мешкала в тій квартирі. Колишня вчителька завжди була ласкавою та доброзичливою, але вже стара й часто хворіла. Марічка іноді навідувалася до неї, ходила в магазин, коли та не могла, і вони разом пили чай.
Так і не роздивившись сусідів, вона після вечері посиділа в інтернеті й лягла спати.
Наступного дня, у суботу, Марічка виспалася, а після обіду вирішила зайти до крамниці. Вийшла одночасно з новими сусідами. Чоловік із щетиною на обличчі й суворим поглядом зачиняв двері, а поряд стояв худий семирічний хлопчик. Той дивився в підлогу, очі були сповнені сумом.
Коли чоловік подивився на неї, Марічка знову привіталася.
Здоров, відповів він, а хлопчик мовчав.
Він узяв сина за руку, і вони рушили вниз.
Ви нові сусіди? спитала Марічка.
Так, сухо відповів чоловік, не зупиняючись.
“Не буду більше лізти з питаннями”, подумала вона. “Час покаже. Але чому хлопчик мовчить?”
Вона знала, що такі діти зазвичай жваві й балакучі. Працюючи в магазині неподалік, вона часто бачила школярів, що забігали туди після уроків. А цей був замкненим, мов закритий у собі. “Мабуть, ще не звик до нового місця”, припустила вона.
“А де ж його мати? Ніколи її не бачила”, крутилося в голові.
Мислі були різні, навіть тривожні раптом цей чоловік викрав дитину? Але вона відганяла такі думки, сподіваючись, що з часом усе зясується.
Так минув місяць. Одного вечора в двері постукали. Заглянувши у вічко, Марічка побачила сусіда.
Добрий вечір, ввічливо сказав він. Вибачте за турботу, але в мого Ярика температура. Не знаю, що робити. У вас є термометр? До речі, мене звати Олег.
Марічка, відповіла вона і запросила його на кухню.
Діставши аптечку, вона передала йому градусник і жарознижуючі.
Вранці треба викликати лікаря.
Олег кивнув. Його обличчя вже не було таким суворим тепер видно було, що він хвилюється й соромиться звернутися по допомогу.
Дякую. Я ніколи раніше не лікував сина. Якщо вам щось знадобиться кажіть.
Зачекайте, вона подала йому тарілку з половиною яблучного пирога. Візьміть, нехай Ярик поправляється.
Олег спочатку вагався, але Марічка наполягла. Він посміхнувся і ця посмішка зовсім змінила його.
Вранці вона, незважаючи на вихідний, прокинулася рано. “Раптом Олег на роботу, а хлопчик сам?” подумала й пішла до них.
Доброго ранку! Куди ви? Як Ярик?
Доброго. На роботу. Температуру збили, лікаря викликав. Пиріг дуже смачний, дякую.
А як же хлопчик? А якщо йому гірше?
Вони зайшли до кімнати. Ярик лежав мовчки.
Привіт, Ярику, як справи? спитала Марічка, але він лише сумно подивився на неї.
Олег вийшов у коридор.
Він не розмовляє після того, як у нас у будинку загинула його мати. Ми тоді були у моєї матері в селі. Лікар каже, що з часом пройде. Я працюю в рятувальній службі не можу сидіти вдома. А Ярик уже звик бути сам.
Але ж так не можна! Марічка була рішуча. Давайте я посиджу з ним.
Олег вагався, але згодом погодився.
Дякую. Ось ключі.
Марічка ще не мала дітей, але завжди знаходила з ними спільну мову. Однак цей випадок був особливим.
Ти вже їв? спитала вона.
Хлопчик кивнув на порожню чашку від чаю та недоїдений шматок хліба.
Гаразд, я приготую тобі омлет.
Відкривши холодильник, вона здивувалася там було майже порожньо. Але яйця знайшлися.
Коли Олег повернувся, у квартирі пахло свіжоприготованою їжею. Він увійшов у кімнату Ярик спав, а Марічка дрімала у кріслі.
Ой, добрий вечер, прокинулася вона. Лікарка приходила, усе гаразд, тільки горло болить. Ось рецепт.
Дякую. Сьогодні вперше на роботі не хвилювався знав, що Ярик з вами.
Марічка обіцяла наступного дня перевірити його холодильник. Вони посміхнулися один одному.
Через тиждень Ярик вже ходив до школи. Однієї суботи Марічка вийшла винести сміття й побачила хлопчика з незнайомою
