Цього літа батькові виповнилося 58 років. Мами не стало п’ять років тому. Про одруження ще раз батько навіть чути не хотів. Дружину любив й до цього часу сумував за нею. Ми з донькою приїхали навідати тата на час відпустки, відсвяткувати його день народження й допомогти по господарству. Він жив у сусідньому місті, тож навідуватися до нього ми мали змогу. Шкода, що життєві обставини не завжди дозволяли це робити.
Коли накривали святковий стіл до нас приєдналася ще одна гостя. Це була татова знайома тітка Катерина, вона часто навідувала його, коли нас не було. Гостювала у нього декілька днів, а потім поверталася у своє село додому. Чи були у них стосунки я сказати не можу. Правду кажучи, це не моя справа, адже батько дорослий чоловік.
Сама ж я жила в однокімнатній квартирі з сім’єю доньки. У них рік тому народилася Міланка, моя онучка та найбільша радість життя. Зі своїм чоловіком розлучилася давно, тож вирішила жити заради дитини й в усьому їй допомагати. Та, щоб я не робила, прекрасно розуміла – молода сім’я має жити окремо. Винаймати квартиру для них було б задорого, маленька ж дитина й донька в декретній відпустці. Я хоч і працювала, але отримувала копійки, тож теж би не потягнула. Тож вирішила домовитися з татом й переїхати до нього. Нехай дочка живе в моїй однокімнатній квартирі, а ми з татом в його трикімнатній точно помістимося.
Реакція тата на таку пропозицію мене сильно здивувала. Він відмовився й категорично був проти. Мовляв, це його квартира й він звик до тиші й спокою. Невже він не зможе вжитися з рідною дитиною, запитувала я себе, але розуміла, що справа в тітці Катерині. Якою б милою й доброю ця жінка не здавалася, я прекрасно розуміла, що є в цьому знайомстві щось нечисте. Якщо вони так добре ладнають, тато любить й не може дочекатися її приїзду, та й вона не проти проводити у нього час, то чому б їм не з’їхатися?
Можливо хтось назве мене параноїком й вважатиме несправедливою, але я думаю, що в тітки Катерини є чоловік в селі. Якось я хотіла поговорити з татом на цю тему, але він навіть слухати не захотів, немов оскаженів. До останнього захищав свою знайому й знаходив їй виправдання. З того часу до цієї теми не поверталися.
Всупереч відмові батька жити разом, я зібрала речі, залишила дітям квартиру й подалася зі своїми речами в татову квартиру. Прийняв він мене неприязно, але з квартири не вигнав. Й на тому спасибі. Зараз моє життя схоже на дурдом. Ми постійно сперечаємося, поділили між собою кімнати, щоб в кожного був особистий простір. Тато харчується окремо, продукти тримає окремо, навіть розмовляти зі мною не хоче. Я не витримала такого ставлення й просто запитала в лоб:
–Невже тобі начхати на онучку й правнучку? Чи я заважаю твоєму особистому щастю?
На мої запитання тато так і не відповів. Жити як кіт із собакою я не хочу, але й виходу іншого не маю.
