**Знайомство не за правилами**
На ювілей до Ганни Семенівни зібралися родичі й знайомі їй виповнилося шістдесят. Ще й не стара, але вже й не молода, хоча про себе «похилого віку» не скаже занадто жвава та ділова. Усе в неї в руках палає, усім займається, а ще й жартує:
У мене ще пороху в порохівницях вистачає, навіть поділитися можу! регоче.
У кафе народу повно: чоловік, два сини з дружинами, рідня й колишні колеги. Бо на роботу вона більше не повернеться на підприємстві, де пропрацювала роки головним бухгалтером, уже прощалась:
Не надовго, завітаю до вас Хоча й не уявляю, як це сидіти вдома на пенсії. Та всі через це проходять, от і моя черга.
Колеги поважали Ганну Семенівну людина золотої душі, завжди допоможе й розумну пораду дасть. Директор шкодував, що такий фахівець йде, але що вдієш. А колеги жартували:
Ганно Семенівно, спокою вам не дамо, дзвонитимемо! Хто ж нам підкаже?
Дзвоніть, дівчатка, дзвоніть, я не проти
А тепер усі зібралися у кафе гарні, радісні, а сама ювілярка просто диво ніби помолодшала, а не навіть навпаки. На ній сукня до підлоги кольору какао, розкішні намистини з натурального каменю, навіть туфлі на невеличкому каблуку. Це для неї важливо адже в останні роки вона й не згадає, коли вдягала каблуки, хоч би й низькі.
Мамо, яка ж ти у нас гарна й молода! хвалили сини, даруючи їй по величезному букету троянд.
Дякую, мої хороші, обіймала їх по черзі.
Святкування вдалося на славу. А чоловік Петро ледве відводив очі від дружини сьогодні вона була особливо чарівна. З Петром Ганна прожила гарне й спокійне життя майже сорок років, піклувалися один про одного, виховали гідних синів, а тепер мають право пожити для себе.
Петре, давай і ти звільняйся, годі вже на роботу їздити, умовляла вона.
Добре, Галю, подумаю. Я ж теж не уявляю, як це вдома сидіти. Планую до сімдесяти працювати, як здоровя дозволить, відповів він. Наше покоління працьовите, без роботи ніяк.
Отут я з тобою згодна. Нас так виховали
Наступного дня Ганна прокинулася рано. У них у гостях обидва сини з дружинами, сестра з чоловіком і стара мати. Котедж Петро будував сам точніше, не сам, а його будівельники. Він і досі працює в управлінні. Розвернувся на славу матеріали були під рукою, виписував дешевше, адже для себе. І тепер радий, що збудував великий двоповерховий будинок рідні часто в гості приїжджають, і всім місце знайдеться.
Ганна метушилася на просторий, світлій кухні. Гості поїдуть перед вечером, треба всіх нагодувати. Сини люблять її вишневий пиріг ось він у духовці.
Прокинуться будуть чай з пирогом пити, а хто й каву. Люблю гостей приймати весело, а то вдвох з чоловіком у такому будинку Хоча ще й мама, але її ледве помітно, рідко виходить у двір, хворіє.
Незабаром почула голос Петра:
Галю, тобі й сьогодні не лежиться? Та ти ж уже перейшла рубіж у шістдесят! Треба себе берегти, сміявся він. Хто ж я вчу додав, знаючи її непосидючий характер.
Та де їй лежати, коли гості в домі? Зранку встає завжди готує сніданок собі й чоловікові. Причутний, ситний так вони звикли. Особливо Петро, сідаючи за стіл, завжди говорив:
Сніданок зїж сам, обідом поділись із другом, а вечерю
Ну а вечерю?
Вечерю теж сам зїм! сміялися обоє.
Гості поступово прокидалися, збиралися на кухні веселощі тривали.
Гарно у вас тут, говорила сестра господині, Наталя. Краса, затишок, чистота, а подвіря яке доглянуте. Молодець, Галю.
А я тут до чого? Без Петра нічого б не вийшло, ось мій головний помічник, потрощила вона чоловіка по голові.
А Петро, дивлячись на дружину, теж не скупився на компліменти:
Так, Галочка моя чарівна, сама невгамовна й мене за собою тягне. А удвох, як відомо, і гори зрушити можна
Пощастило вам обом. І сестрі з тобою, і тобі, Петре, з моєю сестрою, сказала Наталя.
Та вже точно. Щасливий я з Галею, навіть уявити не можу, як би склалося життя, якби ми тоді не познайомилися. Цікаво, що б було, якби ми йшли окремо?
Усі зареготалися адже історію їхнього знайомства знали всі.
Тааак, історія протягла Ганна. Я теж не уявляю життя без тебе, Петре.
Мам, розкажи, хоч і чули сто разів, попросив молодший син. А краще тато, у тебе барвистіше виходить.
У далекі студентські роки з Петром і Галею стався кумедний випадок у автобусі. Петро їхав після пар додому, народу як завжди, повно. Стояв, уткнувшись у конспект вдома не хотілося витрачати час на навчання, після пар ще й погуляти можна було. З Оксаною посварився вже тиждень тому вона з ним не розмовля
