Життя у багатьох складається по-різному. Кожен вибирає сам, як йому пройти життєвий шлях.
У моєї подруги Марини доля склалася непросто. Вона у 9 років втратила батьків, її вихованням займалася бабуся. З іншими родичами вони майже не спілкувалися. Бабусі не стало 10 років тому. Багато знайомих радили Марині нарешті зайнятися своїм особистим життям. Ну як так в 30 років буде незаміжньою, без дітей. Для чого тоді жити? Марина за ці роки навчилася вже у грубій формі ставити таких радників на місце.
Ось наше суспільство постійно вбиває таку тенденцію у голову жінкам:
ТРЕБА вийти заміж…
ТРЕБА народити дітей…
Інакше все, ти нещасна жінка. Життя проживаєш даремно … кінець.
Стара діва чи вільна від сімейних турбот жінка?
Ну не вискочу я заміж для галочки, і не народжу дитину “для себе”,-каже подруга.
В 40 років мені вистачило розуму зрозуміти, що все це нав’язано суспільством. Я просто живу, отримую задоволення від життя. Я маю чудову роботу, маю можливість подорожувати. Ні від кого матеріально не залежу. Купую собі що хочу, і коли хочу. Готую їсти те, що люблю я. Сплю, скільки хочу. В мене завжди гарний настрій. Ходжу в спортивний зал, слідкую за своєю фігурою. Я собі подобаюся такою.
Записалася на курси італійської мови. Щодня я займаюся саморозвитком. Багато заміжніх подруг з дітьми можуть мені позаздрити. Хтось скаже про склянку води у старості. Я вас зараз засмучу…Ми всі помираємо в самотності. Багато сучасних дітей не готові доглядати літніх батьків. Тоді чому я повинна проживати життя заради чоловіка та дітей? І сподіватися, що мене хтось, колись догляне.
Я люблю себе, своє життя у всіх його проявах. Якщо колись я зустріну чоловіка, заради якого хотілося б змінити кардинально своє життя, то ми повинні дивитися в одному напрямку. Служити нікому, ніколи не буду…
