Мій син довго зустрічався з дівчиною, а тоді зробив їй пропозицію руки і серця. Після весілля вони відразу почали жити окремо від батьків на орендованій квартирі. Та сім’я їхня ніколи не бідувала, адже Тарас старався і заробляв немало.
Я ж трималась позиції, що не буду пхати свого носа у їхнє сімейне життя. Навіть у гості приходила лише на свята, щоб не набридати їм своєю присутністю. І от нещодавно моя невістка народила дівчинку. Як довго ми чекали, коли подружжя наважиться на дитя.
Тож з того часу я й почала приходити у гості частіше. Розуміла, що потрібно допомагати молодим батькам. І от одного разу я зайшла без попередження. А прийшла я в квартиру, що аж сіяла від чистоти. Це був приємний шок.
Навіть не знала, як можна все встигати, коли на руках ще й немовля.
Зайшовши, побачила, що Ліля на кухні з внучкою. Підійшла до них і побачила, що в мийці лежить декілька тарілок і чашка. Я була рада, що можу чимось допомогти і взялась мити цей посуд.
Але як тільки взяла губку до рук, до мене підбігла Ліля, наче навіжена:
– Ні, ні, ні. Не мийте цей посуд, покладіть губку. Це Тараса тарілки, він їх і помиє, коли прийде. – сказала вона строго.
Я мало не зомліла від неочікуваності. Я чула, що зараз в сім’ях заведено ділити роботу і всі чоловіки залюбки допомагають дружинам у домашніх справах, та щоб ось так, то це якось уже занадто.
Потім невістка додала, що тепер Тарас сам за собою прибирає. З того часу, як вона перестала збирати за ним шкарпетки по всій квартирі, прати речі, які не лежать в корзині.
А потім вона ще й заявила, що декрет – це догляд за дитиною, а не за дитиною і її батьком. В її голосі я навіть чула якусь нотку образи.
Спочатку це все мене роздратувало, але потім я зрозуміла, що в цій ситуації права Ліля. Колись батько Тараса, мій чоловік, поводив себе геть так само в побуті. Після роботи приходив і розкидав все по квартирі, лягав на диван і дивився телевізор. І йому було все одно, що я весь день тут прибирала, наводила лад, а він за секунду навів хаос наново.
Так, Тараса сам забезпечує сім’ю і багато працює, але це не дозволяє йому обезцінювати працю дружини. Вона одна своїми тендітними ручками і так перероблює багато справ.
Потім невістка подзвонила і сказала, що нічого не допомагає і вона вже не знає, як виправити чоловіка. Тож нібито вирішила перестати говорити з ним. Як на мене, це теж не допоможе. Та нічого радити не буду. Це їхнє життя і нехай самі в ньому розбираються.
Маю надію, що син все обдумає і прийде до правильного висновку, а якщо ні, то попрошу чоловіка поговорити з ним. Адже не хочу, щоб така чудова сім’я розпадалась через дрібниці.
